Розділ 1 (2)

Київ зустрів Пашу класичним міксом столиці: маршрутки, які порушують закони фізики, та хмарочоси з рекламою енергетиків. Таксист, що слухав «Хвиля-3000», висадив його біля будівлі, схожої радше на готель з кіберпанк-фільму.

На фасаді світилась неонова вивіска:
«CyberArena Hub. Тут народжуються чемпіони»

— Напис як із дешевої мотиваційної книжки, — буркнув Паша й підтягнув лямку рюкзака.

Всередині було кіношно: білі коридори, скляні двері, люди з бейджами. Одні мчали з ноутами, другі пили каву міцнішу за кров, треті залипали у VR-зонах.

На ресепшені його зустрів парубок у худі з логотипом «7red».

— Ти Паша? — спитав він.
— Ем… так.
— Я тренер. Клич мене Сергійович. Ходімо, познайомлю.

У тренувальній залі вже сиділа команда.

— Це Саня, — кивнув тренер на величезного хлопця, футболка якого явно просила про амністію від його біцепсів.
— Я м’язи, — гордо сказав Саня й тут же підняв гантелю. Схоже, він тримав її навіть у душі.

— Це Маша, Шустрик, — продовжив тренер.
На дивані розляглась дівчина в худі. Не відриваючи погляду від телефону, кинула:
— Новий ботан? Сподіваюсь, хоч без сандалів і білих носків.

Паша мимоволі глянув униз.
Носки — білі.
В сандалях.
Він почервонів.

Маша підняла очі й хижо посміхнулась:
— Ну все, бабусин любимчик. Тепер у нас є талісман.

— Це Вітя, — кивнув Сергійович. — Ти його знаєш.
— Здоров, — Вітя хлопнув Пашу по плечу. — Я ж казав, притягну генія.

— І нарешті Денис, — показав тренер на хлопця з навушниками. Той не відривався від ноута. — Наш технік і аналітик.
— Привіт, — пробурмотів він, навіть не глянувши.

— Одним словом, слухай, — склав руки за спиною тренер. — Завтра старт сезону. Сьогодні ввечері лише пробна гра. Перевіримо, як ти впишешся.
— А… правила? — несміливо спитав Паша.
— Все просто, — посміхнулась Маша. — Бігаємо по віртуальних локаціях, шукаємо три ключі й двері. Інколи кілька дверей, інколи обманки. Обереш не ті — гг, прощавай.
— Ну і ще дрібничка, — додав Саня. — Серед нас завжди може бути кріт.
— Кріт?
— Один гравець отримує приховану роль. Може допомагати тімці, а може зливати інфу ворогам і виграти соло, — пояснив Вітя. — Повний психотреш, зате чат у захваті.
— Ясно, — кивнув Паша. — Весела у вас «робота».
— Робота? — засміялась Маша. — Для нас це лайфстайл. Пішли, покажу твою кімнату.
— І запам’ятай, — підморгнув Саня. — Якщо ще раз прийдеш у білих носках — ми це на стрімі виведемо прям у тебе на лоб.