38.

Меліса

Дійшовши до дверей рідного дому, я почула дивний галас. Гучно грала музика, а жіночий сміх лунав з усіх відчинених вікон.

— Якесь свято ? — подумала я.

Потім все ж таки вирішила відчинити двері та зайти всередину.

В коридорі помітила розкидані чужі речі. Декілька пар незнайомого взуття. Спочатку навіть здалося, що я переплутала домівку.

— Ма, — промовила я. В залі знаходились незнайомі для мене люди. Вони всі були не в тверезому стані. І щоб в цьому впевненитись, не потрібна додаткова перевірка. Можна глянути на обличчя незнайомців, і все одразу буде зрозуміло.

— Давай потанцюємо, — до мене підійшов дорослий чоловік, який не дочекавшись моєї відповіді. Потягнув мене за руки.

— Відпустіть ! Що ви робите ? — зовсім не розуміла, що відбувається. В мене вийшло вирватись з його обіймів. Тож я швидко попрямувала на кухню.

— Давай ще коньяку випʼємо, — нарешті побачила маму, яка сиділа поряд з рудоволосою жінкою.

— Мамо, — невпевнено сказала я.

— О, щось занадто багато випили сьогодні. Вже й Меліса привиджується. Це ж треба таке, — вона глипнула на свою знайому.

А та ледве не подавилась алкогольним напоєм. Піднялась з стула і мовчки пішла до іншої кімнати.

— Ти не рада мене бачити ? — запитала з надією в голосі, що мама відповість інакше.

— Доню, реально ти ? — вона протерла свої очі, в яких зовсім не було помітно радості. — рада звісно. — опустила погляд на мій живіт. — Не холодно ?

І це все, що вона хотіла запитати за весь цей час який ми не бачились ?

— Ти зараз серйозно ? — я нахмурила брови.

— Ну а як же… Краще скажи навіщо втекла від Вови ? — після цих слів моє серце ледве не випригнуло з грудей.

— Звідки ти знаєш про втечу ? — зробила крок назад.

— Маму не обдуриш … Тільки, як ти могла так вчинити з рідною мамою ? — її усмішка змінилась. Голос став серйознішим, а рухи різкими. Вона почала розмахувати руками перед моїм обличчям.

— Пробач, я зробила все, що могла. Тепер ми з Женею врятуємо вас від погроз. І Володимир більше ніколи не буде чіпати нашу родину, — я ледве перекричала музику, яка грала на всю гучність.

— Здуріла ? — мама вхопила мене за руку. — Навіщо ти повернулась до Жені ? Ти хочеш, щоб нас з татом все життя шантажували ? — вона так щільно вхопилась  в мою долонь, що я відчула біль від її гострих пазурів.

— Але ж… — не встигла продовжити.

— Яка ж ти дурепа. — сльози покотились по моїх щоках. — що тобі тільки не вистачало ? Жила з багатієм, ні в чому собі не відмовляла…

— Він жорстокий. Справжній тиран та зловісний бандит. Невже ти хотіла такої долі для своєї єдиної доньки ?

— Хотіла, — мама байдуже відповіла. — Виходить ти зараз разом з Женею ? — чекає на відповідь.

— Я його кохаю, і буду тільки з ним !

якщо подобається книга, поставте лайк

так швидше будуть виходити нові розділи

мені дуже потрібна Ваша підтримка ❤️