33.

Меліса

Підіймаю очі вверх, щоб подивитись на багатоповерхівку. Чужий район, людей зовсім мало. Це й не дивно, адже зараз майже десята година вечора. Скоріш за все, жителі цих високих будинків, відпочивають та займаються буденними справами.

Я зупиняюсь, щоб зробити глибокий вдих прохолодного осіннього повітря. Руки зжимаю і вміщую в теплі кишені. Тепло куртки мене не гріє. По тілу гуляють дрібні «мурахи», а губи тріскаються від вітряного повітря.

— Змерзла ? — Максим робить крок до мене. — Ходімо швидше до квартири.

А я ніяк наважитись не можу. Перед очима спогади та зруйноване весілля.

— Де моя впевненість ? — запитую сама в себе.

Хлопець дивно дивиться на мене, але здається він мене розуміє. Він легко гойднувся та попрямував до підʼїзду. Підійшовши близько до дверей, натиснув потрібні кнопки на домофоні. Махнув мені рукою і відчинив двері.

— Хвилююсь як вперше, — хотіла почути підтримку від Максима. Тож з надією в очах, подивилась на нього.

— Все буде добре, — легко посміхнувся і допоміг мені підійти до ліфту. — Женя тебе не зустрічає, щоб не викликати зайвих проблем. Чим менше людей будуть бачити вас разом, тим більша вірогідність того, що ви поїдете звідси непоміченими.

Я слухняно кліпнула очима, і зайшла до ліфту. Дзеркало виблискувало на світлі. Побачивши своє відображення, одразу почала поправляти зачіску та макіяж.

Нафарбовані вії були закручені до верху, а густі брови зухвало виглядали з-під завитків волосся.

— Ось ця квартира, — ми підійшли до коричневих дверей. Я звернула увагу на килимок, який самотньо лежав на підлозі. Думки раптово зникли з моєї голови. Хотілось переступити поріг і обійняти свого коханого, але я не знала як правильно діяти.

Спочатку пояснити все ? Чи мовчати ? Як дивитись в очі своєму нареченому…

Ці думки ще довго могли плутатись в моїй голові, якби переді мною не відчинились двері. За ними стояв Женя.

Його стривожений погляд був направлений на мене. Я зробила крок вперед.

— Мелісо, — до болю знайомий голос ламав моє серце в щент. Я відчула себе винною у всьому, що відбулося за період нашого кохання.

Але ж мені хотілось врятувати коханого та його родину від небезпеки. Я переймалася про долю своїх батьків, які до речі ні разу не поцікавились моїм життям за ці довгі шість місяців.

Віддала себе бандитові, лише для того щоб вберегти долі найрідніших мені людей.

Максим залишив нас на одинці, і хоча я чула, що в сусідній кімнаті він не один. Було байдуже на інших оточуючих.

— Чому ти не сказала ? — питання яке завдало мені різкого болю.

— Боялась втратити найдорожче, — мої губи затряслись, а голос став холоднішим.

Він не втримався. Я бачила, що йому важко. Женя тихо зітхнув та обійняв мене, так ніжно, ніби вперше доторкнувся до мого тіла. Його очі повільно спустилися на кругленький животик.

— Як же я сумував за вами, — він сів  на коліна, щоб ближче прижатись до дитинча.

Сльози не вдалось стримати. Почала плакати. Від щастя чи то від болю, який довелось пережити в будинку бандита. Хотілось кричати на все горло, але поряд був той, задля кого хотілось жити.

— В нас буде син ? — зруйнував тишу своїм питанням.

Я розтягнула посмішку і промовила :

— Так, ти як відчуваєш, — ми попрямували до спальної кімнати. Ремонт на вигляд був зовсім бідненьким, на це мені не хотілось звертати уваги. Моя квартира, яка дісталась мені від бабусі, була схожа на цю. Цікаво що з моїми апартаментами ?

Ні однією звісточки я не отримала від мами, на мої дзвінки вона не відповідала. І тільки що в мене зʼявилась надія, що я нарешті її побачу в рідному місті. Якщо звісно туди повернусь.

— Він викрав тебе ? Змусив втекти ? Злодій … — хлопець процідив крізь зуби. — я вбʼю його, — погрози линули в адресу Вови, який скоріш за все зараз дізнався про мою втечу.

— Спокійно, — я доторкнулась руками до обличчя хлопця. Він глянув на мене, і наважився поцілувати.

Обережно без зайвих рухів. Як би він тільки міг знати, що це було моєю найбільшою мрією. — він погрожував твоїй родині, — ледве промовила після поцілунку. — а ще моїй батькам. Я була готова втратити себе, лише б впевнитись, що з вами буде все гаразд.

Женя різко піднявся з ліжка, його охопила злість.

— Цей брудний чоловʼяга ніяк не заспокоїться. Меліско, — він глянув на мене. — якби ти все мені розповіла, цього б не сталося.

— Боялась, через погрози… Боялась втратити тебе, — підійшла до коханого.

— Вова мститься моєму батькові… Вони знайомі ще з молодих років, — збентежено підняв брови. — чоловік який тебе шантажував являється злодієм в законі.

— Що ми будемо робити ?

— Поїдемо додому, але потім нам доведеться покинути рідну країну. Та поїхати закордон. — схилив голову. — так буде краще. Не переймайся нас ніхто не знайде. Зі мною працює детектив.

— Можна  зайти ?

— Ось доречі і він , — хлопець додав.

 Позаду нас стояв дорослий чоловік, іншої  національності. Це було дуже помітно. Його посмішка була достатньо привітною, тому я теж усміхнулась у відповідь.

— Добрий вечір, — привіталась і взяла за руку Женю.

— Яка ж красуня твоя дівчина, Євген, — чоловік звернувся до Жені. Мої щоки одразу розфарбувались  в соромʼязливий, червоний колір.

— Дякую, — відповіли в один голос.

— Далі потрібно діяти за моїм планом… — він почав серйозну розмову.

підтримайте мене)

поставте лайк книзі та напишіть свою думку

дякую!