— Як ти дивишся на те, щоб сьогодні ввечері разом зі мною відвідати центр розваг ? — тримаю в руках бокал білого вина.
Меліса не очікувала такого питання, тож соромʼязливо заправила свою пасму волосся за вухо.
— Сьогодні ввечері ? — перепитала, ніби не почула питання.
— Так, — задумався. — чи в тебе вже є плани ?
Дівчина оглянула ресторан. Ніби боялась, що хтось її побачить і навіть почує. Нахилилася до мене ближче і прошепотіла :
— Я згодна, але якщо ти приїдеш за мною, — зробила ковток вина.
Мені це здалось дуже дивним.
Якщо я зву дівчину на побачення, то звісно ж відповідаю за неї.
— Це мій обовʼязок, — розтягую посмішку. — давай випʼємо за наше вдале знайомство. — говорю тост.
— Не саме вдале… — примружує очі. — мені хотілось, щоб все сталось інакше, але вже нічого не зміниш.
В її голосі відчувалась провина. І я зовсім не міг зрозуміти, чому настрій Меліси постійно змінюється.
*****
Час наближається до вечора. Я стою у ванній кімнаті, і одягаю халат. Заварюю собі міцну каву, і це насправді моя найгірша звичка.
Навіть куріння, не на стільки впливає на моє самопочуття — як гарячий напій.
Мені він додає адреналіну і активності, і не важливо, що після нього, я можу пів ночі не спати.
Ходжу по своєму великому приватному будинку. Безліч кімнат, і всі виконані в авторському стилі. Я спеціально шукав професіоналів для дизайну, щоб отримати саме той результат, який я собі уявляв.
Мій батько видатна людина. Але як всі люди звикли казати — олігарх. Так, я з дуже багатої родини, і можливо мені пощастило в цьому житті.
Але компанію продажу нерухомості я створив сам, без зайвої допомоги. Тож після цього батько нарешті, впевнився в моїх силах та наполегливості.
Одягаю новий синій костюм. Причісую волосся та поправляю свій золотий ланцюжок. Завжди люблю бути в центрі уваги, а діловий стиль, ніколи мені в цьому не заперечує.
*****
Біля мене поряд знаходиться Меліса, одягнене в коротку чорну сукню. Підбори на високій шпильці. Вона дивиться в мої очі, і шукає в них підтримки.
— Чудовий наряд, — говорю комплімент.
— Дуже вдячна, — вона гордо підіймає голову.
І ми продовжуємо підійматись сходами на другий поверх.
— А ще хтось з нами буде ? — запитує, почувши далеко гучні голоса.
— Мої друзі, — помічаю здивування. — не хвилюйся я тебе з ними познайомлю.
Вечір в повному розпалі. Гарік мене навіть не помічає. Сидить за барною стойкою, неподалік розважальних кімнат. І розпиває коктейлі.
— Може хоча б повернешся до мене обличчям, — сміюсь.
А друг від неочікуваності ледве не падає.
— Ти не один.
— Знайомся, це Меліса, — дівчина обережно дає руку для знайомства.
— Ми вже десь раніше зустрічались ? — розглядає нову знайому.
— Не памʼятаю, — вона холодно відповідає.
І ми прямуємо до боулінгу. Вечір обіцяє бути цікавим.
— Ось так правильно ? — Мілана дізнається правила гри, а я не можу відвести від неї очей.
Її сміх ще більше мене приваблює, і я занурюсь в свої думки.
— Ей, ти чого ? — мене штовхає Гарік. — ми начебто розважатись сюди прийшли, а не мовчати.
Він помічає мій погляд на Мелісі.
— Братику, ти ж казав, що кохання не для нас ? — сміється.
— Тихо ти, ще почує, — краєм ока бачу, як до нас прямує наш старий товариш Назар.
— Він теж сьогодні не один, — а з ним поруч його кохана дівчина Анастасія.
— Привітик, — поки дівчата знайомляться, ми своєю чоловічою компанією виходимо на вулицю, щоб покурити.
Занадто жарко на дворі, дихати взагалі немає чим.
— Я так розумію, ти більше не холостяк, — Назар підморгує до мене. Натякаючи на Меліску.
— Та ні, ми просто спілкуємся, — пояснюю. — не знаю, чим це все закінчиться.
— Одруженням, дітьми, — хлопці починають сміятись.
І мене теж підбадьорює їх веселий настрій.
Не забувайте ставити лайк та підписуватись на мою сторінку. Це надає мені сил для написання нових розділів. А ще мені дуже цікаво почути вашу думку, щодо роману ❤️