Розділ 10. Рел

Перед Шейґалем вже майорів синьо-прозорий щит. Він кивнув та міцніше стиснув щелепи, дивлячись на мене вперто та рішуче. 

Звісно, я не збирався атакувати хлопця на повну силу. Сплів плетіння, яке за рівнем відповідало якраз пересічному новачку. Ліниво змахнув рукою, запустивши його просто в Шейґаля. Щит його вистояв, лише ледве помітно здригнувшись. Непогано. Хлопець просяяв задоволеною посмішкою, знову повертаючи у погляд впевненість.

— Дуже добре, — озвучив я заслужену похвалу. — Можливо, спробуємо щось більш потужне?

Я глянув на нього з викликом. Зазвичай такий типаж надзвичайно легко піддається на подібні маніпуляції.

— Спробуємо, — хижо всміхнувся він.

Гаразд, хлопче. Цього разу я влив у плетіння набагато більше сили, роблячи його приблизно рівня вправного третьокурсника.

Шейґаль, схоже, все ж непогано розбирався у категоріях бойових плетінь та вмів бачити, якою кількістю сили ті наповнені. Погляд його став серйознішим, напруженішим, а щит засяяв яскравіше.

Потримавши якусь мить плетіння в руці — для певної театральності, аби змусити опонента трохи нервувати, — я випустив його, додавши ще трохи потужності вже у польоті. 

Плетіння з тріскотом врізалося у щит, той здригнувся, і я вже думав, що він усе ж не витримає та розсіється, проте захист встояв. Шейґаль стояв напружений, блідий, а по його скроні стікала цівка поту.

Було помітно, що втримати удар йому було зовсім нелегко, проте хлопець не здавався. Похвально.

— Молодець, адепте, — кивнув я. — Завершуємо чи бажаєш, аби я все ж таки сам прибрав твій щит?

Шейґаль, який після похвали трохи розслабився, знову набув упертого вигляду. Розумію, програвати ніхто не любить, але варто вчитися робити це з гідністю. Тим паче я усвідомлював: те, що я проб’ю його щит, слугуватиме для нього неабиякою мотивацією працювати над розвитком своїх навичок, аби зрештою перевершити мої.

— Бийте на повну силу, ректоре, — з викликом промовив він, вливаючи ще більше сили у щит.

Непоганий резерв у хлопця, але й він не безкінечний. По Шейґалю було видно, що тримається він на самій лише впертості.

— Як скажеш, адепте, — я хижо всміхнувся й сформував плетіння.

Очі Шейґаля розширилися, і він став у стійкішу позу. Ні, я не збирався бити на повну свою силу. Проте створив плетіння рівня середнього майстра з тутешніх. А отже — доволі потужне, проти якого не кожен випускник здатен вистояти. Проте раз хлопець так хоче показати себе, я як гарний викладач просто не маю права стримувати такі душевні пориви.

Я запустив у нього плетінням, і те, вдарившись об щит, миттєво рознесло його вщент, відкинувши Шейґаля на кілька метрів назад.

Лише зараз я помітив, що на полігоні панувала мертва тиша. Роззирнувшись, я побачив, що решта адептів стояли мов вкопані та дивилися на нас, пороззявлявши роти.

— Ви щойно додали собі третє коло, адепти, — спокійно промовив я, йдучи до Шейґаля, який намагався підвестися.

Адепти миттю повернулися до виконання завдання, невдоволено бурмочачи щось собі під носи.

Я підійшов до Шейґаля та простягнув йому руку.

— Живий?

Шейґаль вхопив мою долоню та підвівся. Дещо дезорієнтовано струснувши головою, буркнув:

— Живий.

Я звелів йому сісти на одну з лавок, що розташовувалися на деякій відстані від центру полігону, та дістав з кишені артефакт відновлення.

— До кінця заняття тримай його в руці, це допоможе тобі відновити резерв, — я вклав зеленуватий кристал йому в долоню.

Шейґаль кивнув, стиснув артефакт та втомлено заплющив очі.

— Перед тим як просити противника бити в повну силу, варто дізнатися про нього дещо більше, ніж ім’я та посаду, — гмикнув я.

— Це я вже зрозумів, — буркнув у відповідь Шейґаль, відкидаючи голову назад.

— Навряд чи, — вкрадливо пробурмотів я.

Адепт відкрив очі та зиркнув на мене з нерозумінням.

— Тому що якби я вдарив тебе у свою повну силу, ти б вилетів з полігону, незважаючи на захисний купол, — весело гмикнувши, я розвернувся та попрямував до решти адептів під ошелешеним поглядом Шейґаля.

— Заробив десять балів! — крикнув я, не обертаючись. — Можеш відпочивати до кінця заняття.