Розділ 9. Рел

Я звелів першокурсникам розбитися на пари та по черзі випробовувати одне на одному атакувальні плетіння та міцність власних щитів. Стандартна схема: один б’є, другий захищається. 

Мене не особливо хвилювало те, що чийсь удар завдасть шкоди напарнику, адже на кожному з адептів були академічні щитові амулети, які виконували функцію потужного захисту та не дозволяли їм зазнати серйозних ушкоджень, навіть якщо їхній власний щит злетить одразу ж.

Виставивши щит і дозволивши Шейґалю атакувати першому, я ліниво спостерігав за адептами, більшість з яких спочатку справді старалася якось себе проявити. Хоча були й такі, що з доволі знудженим виглядом брали участь у цьому дійстві.

Шейґаль же вираз обличчя мав досить рішучий та зосереджений. Коли ми стали один навпроти одного, я бачив у його очах той самий вогник власної досконалості та бажання втерти носа викладачу-вискочці, отримавши першість у цьому змаганні.

Треба було запитати ім’я його роду. Він явно з лінії альф, раз аж настільки в собі впевнений. Вони своїх дітей справді жорстко готують.

Щоправда, вже після перших п’яти хвилин пиха з Шейґаля помітно збилася. Звісно, важко заперечити очевидний факт: хлопець справді був дуже здібним та мав достойну базу знань і практичних навичок. Проте я все ще мав чого його навчити. І якщо він старанно працюватиме, то зможе досягти неабиякого рівня майстерності.

Минуло хвилин десять, і на полігоні вже почало відбуватися щось дуже близьке до хаосу. Адепти, пробивши власний щит супротивника, починали, весело регочучи, довбати своїми плетіннями по тому, який забезпечував захисний амулет. Не те щоб з їхнім рівнем навичок було реально його пробити, але ж завдання, оголошене мною, полягало зовсім в іншому.

Шейґаль продовжував з наснагою жбурляти в мене найрізноманітнішими плетіннями, і я бачив, що він витратив уже доволі багато енергії, бо сили у свої плетіння вливав чимало. На лобі його від напруги виступила жилка, а погляд уже не був аж таким самовпевненим. Так-так, хлопче, саме так розбиваються ілюзії про власну велич та досконалість.

Я клацнув пальцями, і полігоном пронісся пронизливий гудок. Адепти сполошилися від неочікуваного гучного звуку і, звісно ж, втратили концентрацію, не втримавши ані своїх плетінь, ані щитів, якщо хтось досі й намагався їх тримати. Бічним зором я помітив, як Шейґаль, на відміну від інших, спокійно втягнув плетіння, яке заготував, не смикаючись переляканою білкою, як решта.

Що ж, вишколеність та потенціал однозначно в хлопця є. Головне, аби мав бажання з цим працювати.

— Достатньо.

Коротко, не підвищуючи голосу, промовив я. Адепти метушливо намагалися взяти під контроль плетіння, що злетіли, та опанувати себе. Я почекав мить та з крижаним спокоєм запитав:

— Хто зараз зможе назвати мені основні помилки, яких більшість з вас припустилися?

Адепти завмерли, перелякано та несміливо позираючи на мене. Шейґаль підняв руку. Я кивнув, дозволяючи відповісти.

— Маг має бути завжди зібраним та готовим до різких звуків, вибухів та несподіваних ситуацій. Це не має впливати ані на його концентрацію, ані на швидкість реакцій, — похмуро відповів він.

— Абсолютно правильно, — схвально кивнув. — Саме це ти і продемонстрував, на відміну від решти. Отримуєш бал за правильну відповідь і ще три за вміння зберігати концентрацію.

Шейґаль спокійно кивнув, нічим не видаючи своїх емоцій. На його обличчі можна було прочитати лише глибоку задумливість. Медальйон успішності на шиї Шейґаля засяяв, зараховуючи перші його бали в академії. Адепти кинули на нього найрізноманітніші погляди. Хтось дивився із заздрістю, хтось із цікавістю, але більшість — неприязно та вороже. Судячи з мого власного першого враження про хлопця, навряд він користувався особливою популярністю на курсі.

— Гаразд, — промовив, озираючись до решти курсу. — Що ще? 

Кілька адептів нервово перезиралися, інші вдивлялися в землю, ніби десь там мала бути написана відповідь.

— Що, ніхто не має жодних припущень? — здійнявши брову вгору, запитав я. — Як сумно.

— Вибачте, вайле Реле, — пискнула якась дівчина, чиєї піднятої руки я не помітив за спинами інших адептів.

— Так, адептко… — дещо схилив я вбік голову, натякаючи, що бажано було б їй відрекомендуватися.

— Айналерн.

— Слухаю вас, адептко Айналерн.

— Мені здається, — вона говорила ледве чутно та налякано роззирнулася по сторонах, — що ми не надто серйозно поставилися до цього завдання.

— Слушне спостереження, адептко, — схвально гмикнув я. — Ваш бал за правильну відповідь.

На амулеті адептки Айналерн засвітилася одиничка, і вона несміливо всміхнулася.

— На жаль, ця пародія на завдання, яке я вам дав, жодним чином не розкрила мені ваших справжніх здібностей. За вашими хаотичними, несерйозними діями я не зміг розгледіти ані натяку на ваш потенціал, не те що оцінити рівень навичок.

Шейґаль біля мене невдоволено засопів. Я кинув на нього насмішкуватий погляд та промовив:

— Тебе я оцінюватиму вже після того, як перевірю на міцність твій щит, — і додав уже голосніше: — Решта пройде ще два кола таких спарингів, за умови, якщо ваше виконання наступного етапу завдання мене задовольнить.