Глава 7. Восьма?

- Поліночка проходь, сідай, якої кави бажаєш? - Третя намагалася максимально швидко відвернути дівчину від почутих новин по телевізору і швидко підбігла і почала тараторити. – По Другому, може, й не скажеш, але він майстер цієї справи.

- Чому це по мені не скажеш?! – різко запротестував хлопець, стрясаючи свій сивий ірокез, на голові.

Могутненко все ще стояла в ступорі, на останній сходинці, переварюючи почуту інформацію. Низка несподіваних і неймовірних подій не обіцяла припинитися, і новий день лише підтверджував подібне твердження, цього разу словами диктора з новин.

- Максиме Вікторовичу... - тихо бубнила під ніс Поліна. - Я ж не встигла з вами познайомитися, а ви вже так прикипіли до мене?

- А що ще він мусив сказати? - Підійшов до кавової машини і вже почав свою магію з обсмаженими зернами, Другий, попутно продовжуючи розмову. – «Вибачте, ніколи раніше не зустрічав цю дівчину. Власне, нічого вночі лісами тинятися поодинці, ще на місці злочину!», десь приблизно так, на твою думку?

 Хлопець усіма силами намагався пародіювати капітана Лутова з телевізора, але спроба була настільки поганою, що викликали смішки у дівчат і тонку посмішку Першого. Не до кінця розуміючи, що сміються не з його таланту пародиста, а навпаки - бездарної спроби, Другий так само скупо посміхнувся, обдаючи молоко гарячою парою.

- Айс-латте, для нашої гості, щоб трохи остигнула, - поставив на високу стійку, тонку склянку з трубочкою та яскравою ліловою парасолькою, Другий.

- Поліночка, ну ж бо, проходь і сідай, в ногах правди немає, - взяла слідчу під лікоть, Третя і повела до стійки з високими табуретами, де гостю вже чекав напій. – Тобі не варто так перейматися своїм похороном, мене теж ховали.

Ласкаво і чемно пояснювалася нумерована, усаджуючи Поліну на табурет, і займаючи сусідній, поруч із нею.

До речі, з приходом Могутненко всі розмови та заняття, якими були зайняті члени «Потойбічного трактату», припинилися і затихли, усі крім П’ятої, що так і продовжувала стукати по клавішам ноутбуку, але уважно слідкувала за обстановкою довкола.

Кожен уважно спостерігав за гостею, чекаючи на подальший розвиток подій. На їх пам'яті, звичайна людина вперше могла сидіти поруч із ними. Навіть організований похорон, надто кропітке і клопітке заняття, щоб витрачати свої сили на звичайну людину. Та й сам їхній лідер ніколи не виділявся своєю добротою чи турботою, через елементарну нездатність їх відчувати чи виявляти. Скоріш він мав досить аргументовані і логічні причині для подібного, але їх ніхто не знав і навіть не здогадувався

- Шефе, - визирнула з-за свого високого альбому Четверта, - навіщо вона тут, і чи не багато честі збирати нас разом заради неї?

- Заради мене? – Поліна обернулася на незнайомий голос, і у процесі окинула поглядом кожного з присутніх.

- Полиночка, дозволь представити - Четверта, - поставив лікті на стійку, і підпер голову Другий, пильно поглядати в контури співрозмовниці. – Вона у нас із характером, причому поганим. Але це тільки на вигляд, - ухилився від про літаючої крейди, хлопець, коли нумерована запустила в нього один зі своїх, - насправді вона наймиліша з усіх присутніх. Після мене звісно.

- Якщо Сьомий вважає, що вона варта нашої уваги, то ти повинна лише мовчки погоджуватися і виконувати, - втрутився ще один жіночий голос у спільну розмову. – До речі, де твій звіт про останнє полювання?

Єдина художниця цієї кімнати, сором'язливо заховалась за свій альбом, прикриваючись ніби щитом від гострого погляду П'ятої, що вперше за весь час їхнього зібрання відірвала погляд від ноутбука.

- Я майже закінчила, - ледве чутно, і дзвінко, ніж зверталася до лідера, відповідала Четверта, яскраво демонструючи, кого найбільше вона побоюється в цій кімнаті. – Тільки не урізай мої кишенькові витрати… Я все витратила на олівці.

– Ти! – мало не ляснула по столу П'ята, але вчасно зупинилася, згадуючи, що так само недавно прикупила собі комп'ютер і залишилася без гроша на цей місяць. – Що б надвечір у мене був твій звіт, Сьомому скоро потрібно до Києва, і вся документація має бути на руках. Зрозуміла?

- Так, - неначе мишка, втиснулася в крісло і прикрилася альбомом, Четверта.

Поліна байдуже спостерігала за ситуацією, яка трохи смішно виглядала збоку, змушуючи її посміхнутися. Ці двоє були схожі на сестер, де старша дбала і опікувалася своєю любителькою спуститися всі гроші на своє хобі. Хоча сама не гидувала подібним слабкостям.

- Дівчина в колясці – П'ята, наш мозковий центр та фінансовий геній. Тільки завдяки ній ми живемо з таким комфортом і можемо займатися своєю справою? - Знову вступив зі своїми поясненнями Другий, постукуючи пальцями по стійці бару.

Тільки зараз Поліна помітила відсутність у нього мізинців на обох руках. До слова сказати, виразний і масивний шрам відразу ж потрапив їй до уваги, але через ввічливість і виховання, вона намагалася не вирячитися і не звертати уваги, особливо враховуючи специфіку їхньої «роботи», і почуту частину розмови.

Але нестача пальців стала тією іскрою, що змусила Могутненко замислитися і уважніше розглянути всіх присутніх. Кожен із них мав свої дефекти тіла чи психіки, як у випадку з Сьомим. Якщо фізичні відхилення дівчина могла списати на рід діяльності, дуже небезпечний і пов'язаний з ризиками, то німота і певний вид психопатії, випадав з такого висновку слідчої. Але зараз ще не настав той момент, коли вона може дозволити собі такі ризиковані питання.