Частина 1

 Усі напружилися, почали висвітлювати те місце ліхтариками, і я під шумок перекинувся до Баффі.

 — Ти чого сказала їй, що я самотній? Не могла збрехати, що, мовляв, одружений, купа дітей, весь у боргах, до того ж алкаш? І якщо за фактом, то я все-таки не самотній, а проживаю з Сама́й, — прошепотів я їй на вухо, стежачи очима, щоб до мене випадково не підкралося лихо носате.

 — Ну, по-перше, ви з Сама́й не одружені, а по-друге, як я можу обманювати своїх подруг, — стала Баффі на принцип. От дурненька!

 — Через твою правдолюбність мені її тепер усю дорогу на собі тягати чи що?

 — А чим вона тобі не до смаку? Он і висока, і фігуриста, до того ж блондинка. Адже вам, чоловікам, подобаються блондинки!

 — Ні. Нам подобаються лисі горбаті карлиці, ти трохи відстала від часу.

 — От ти смішний! Чим же тоді, тобі Саті не догодила?

 — Добре, раз усе зайшло так далеко, то я повинен зізнатися, що насправді мені подобаєшся ти, Баффі, і я хочу, щоб ти стала моєю дівчиною.

 — Правда?! Ой, як приємно... Але вибач, я не можу стати твоєю дівчиною, адже Саті перша заявила на тебе свої права, і з боку це виглядатиме так, ніби я відбиваю хлопця у своєї найкращої подруги.

 — Знаєш, Баффі, ти мені більше подобаєшся п'яною, от чесне слово.

 Вона хотіла, напевно, запитати чому, але в цей час ми підійшли до умовної точки, від якої треба було повертатися назад.

 Подолавши перший відрізок, народ, а особливо урки, вкрай розслабилися і почали чіплятися до дівчат. Баффі та Саті поки не чіпали, оскільки вони знаходилися поруч зі мною (Саті таки знову дісталася до мене, повиснувши липкою п'явкою), зате почали смикати й робити непристойні пропозиції Чібі та Мон. Особливо діставалося товстушці Мон, на яку запав сам Різаний. Він то непристойно жартував, описуючи її принади, то відверто лапав за всі випнуті місця. Дівчина була в розпачі, на очі виступили сльози, але вона поки що терпляче зносила всі його непристойні зазіхання, нервово кусаючи губи. Баффі, що йшла трохи попереду мене, низько опустила голову, знову почервонівши, вже від обурення, але не ризикуючи щось сказати через страх перед виникненням конфлікту.

 Ну то вона, а я ж завжди за бійку, тому мовчки дослав набої в барабан револьвера і вже хотів було витягнути його на білий світ та, сказавши пару ласкавих слів бандиту, почати розбірки, але тут із темряви прямо нам назустріч вийшла група людей. Їх теж виявилося десятеро — напевно, та сама група, що патрулює наступний відрізок периметра. На мій неприємний подив, обличчя зустрінутих нами чоловіків теж не відрізнялися добротою і лагідністю: суцільно розбійницькі пики з кривими посмішками. Як і їхній лідер, який стояв на два кроки попереду — високий, чорноволосий, із пасмами ледь сивого волосся. На лівій щоці зявів жахливий шрам, що досягав самого ока і перетворив його на білувату сліпу дірку. Незважаючи на теплу ніч, він був одягнений у чорний довгополий плащ.

 — О, Одноокий! — вигукнув Різаний, залишивши на час у спокої свою жертву, яка в ту мить поспішно заховалася за моєю спиною. — Яка несподівана зустріч! Тебе яким вітром занесло в наші краї?

 — Та так, проходив із хлопцями повз, вирішив на вогник завітати. А це хто з тобою? Може, представиш нам своїх друзів, особливо милих дам?

 — Обов'язково! Але спершу хочу тебе познайомити з нашим Стрілком. Поганяло — Еех, сороковий рівень, і нібито наш хлопець.

 — Так чого він стоїть як укопаний? Нехай підійде, привітається з людьми як годиться, раз він «наш хлопець».

 «Викликай підмогу!» — миттєво кинув я в особисті повідомлення Баффі, на що та коротко відповіла: «Вже».

 Сам же повільно підійшов до Одноокого і нерішуче простягнув йому руку. Чому нерішуче? Та тому, що нутром відчував — зараз щось станеться. І виявився правий.Я так і не зрозумів звідки, але по мені прилетіла така дика плюха, що всі сенсори Системи вмить завили про критичний стан здоров'я. На весь «екран» інтерфейсу криваво палала цифра: 2%. Наступної миті я вже опинився на землі, хоча сам момент падіння повністю вислизнув із моєї уваги. Свідомість помутніла, віддаючи багровими спалахами, я лежав на спині й ледь міг думати. Поруч пролунали перелякані дівочі крики. Краєм ока помітив, як Саті раптово клонувалася, і всі п'ять її копій кинулися рубати бандитів. Виявилося, вона зовсім непогано володіла мистецтвом бою на мечах і спершу давала ворогам гарненького жару, але тих було в рази більше. Спочатку від удару ворожої блискавки зникла одна копія, потім під градом крижаних стріл розвіялася інша, а в кінці її просто вирубав руків’ям меча підступний Баку, що непомітно підкрався ззаду й уліпив прямо по тім'ячку. Дівчина впала як підкошений сніп, і її, взявши за ноги, без церемоній відтягли до мене і кинули поруч. Схоже, навіть після смерті мені доведеться перебувати поруч із цією носатою липучкою. От лажа...

 — Так, страшненьку залишимо на кінець. Трієчнику, ану йди-но сюди, будеш сторожити Стрілка. Як тільки побачиш, що шкала його життя знову поповзла вгору — відразу лупи по корпусу, збивай регенерацію, але дивись не завали мені його завчасно! Тримай його здоров’я строго на рівні двох-трьох відсотків. Так, і ствол у нього відбери, — розпорядився Різаний.

 — А чого я? — невдоволено загундів той.

 — Про косяк свій пам'ятаєш? От стій і мовчи!

 — А навіщо тобі цей Стрілок? — запитав Одноокий.

 — Хочу порозпитати пізніше. Нібито вів якісь справи з Гунявим, може виявитися корисним, та й примкне до нашої кодли. Бачиш, який міцний, ще й у поняттях тямить, язик підвішений як треба — згодиться для справ наших нагальних. Щоправда, з цими дівками знається, може згодом наробити дурниць, якщо зовсім дурнем виявиться. Ну, тоді вже вчинимо як завжди: чик по горлу і за паркан. А до ранку мерці або падальщики все розтягнуть, навіть кісток не залишиться. Так, а тепер до справи. Спершу я вжию пухкеньку вузькооку, дуже люба вона мені. Одноокий почне з чорненької — на екзотику потягнуло. Цицькату та чувирлу тримаємо на друге коло, ну, або на третє, там подивимося.