Частина 5

 За всіма цими справами я й не помітив, що час уже далеко післяобідній, а мені треба ще забігти в крамницю до дядечка Ау і прикупити патронів, а заодно дізнатися, що в нього з'явилося новенького. Тому, притулившись до Сама́й, я тихенько розповів про свої плани і запропонував розходитися по домівках, мотивуючи це ще й тим, що практично все вже випито і з'їдено, а залишки доїдає Васько. Вона погодилася з моїми аргументами і почала будити П'яточку, але, тільки глянувши на неї, охнула і схопилася за обличчя. Баффі, побачивши її реакцію, навіть підвелася з-за столу, щоб на власні очі подивитися на те, що так налякало сусідку, а розгледівши, п'яно захихикала і мало не впала зі стільця, схибивши під час приземлення. П'яточка, розбуджена гуркотом, прокинулася і, сівши, ще не прийшовши до тями після сну, нерозуміюче почала оглядати присутніх. Вигляд у неї при цьому був настільки кумедним, що навіть тітонька Поллі закотила очі, а ошелешений Василь запитав, чи не потрібна їй допомога, після чого Баффі аж зігнулася від сміху, а я ледь не розбив лютню, не втримавши її в руках. Сама́я, докірливо поглянувши на мене, підхопила дитину на руки, ввічливо попрощалася з тіткою і попрямувала до виходу, але не тут-то було. Тітка Поллі, підхопившись із місця, причому занадто швидко, та так, що ледь сп’яну не в'їхала в стіну, але зумівши втримати рівновагу, кинулася з усіма цілуватися й обійматися, що загрожувало затягнутися більше ніж на пів години. Тому я першим рвонув до неї на обійми, аби першим вирватися, добігти до своєї кімнати та переодягнутися.

 Розкидавши святковий костюм із сорочкою та краваткою по всій усюди, я швидко вдягнув старі штани і, натягнувши першу-ліпшу футболку, взув кеди й вибіг на сходи, де якраз зіткнувся зі своїми. Швидко поцілував Сама́й, пообіцявши повернутися до третьої, чмокнув розмальовану П'яточку, ледве стримуючи сміх, і дружньо потиснув руку Самі, наостанок нагадавши, щоб до мого приходу на моєму ліжку не було ніяких Василів. Але тут втрутилася тітонька, яка вийшла в коридор і повідомила, що на цю ніч залишить Василько у себе у вітальні на дивані, а заодно вранці випрасує костюм, який, як виявилося, вона ж і підігнала блаженному, щоб той не бігав містом в одній лікарняній піжамі. Ну, раз так, то мені не залишалося нічого іншого, як помахати всім рукою і поспішити в крамницю до вередливого дядечка Ау.

 — Великий привіт двигунам економіки! — гучно привітав я господаря крамниці, де, як завжди, не було жодного покупця. — А в тебе тут повним-повно народу, прямо ступити ніде!

 — І тобі не хворіти, хоча... що тебе пройме, пустодзвона, — буденно відповів дядечко, перераховуючи пачки з патронами 44-го калібру. — У справі прийшов чи просто робити нічого?

 — Та ось проходив повз, дай, думаю, зайду, гляну — може, ти помер. Тоді під шумок понишпорю в тебе в засіках, може, чогось путнього знайду. Он рушничку з-під прилавка прихопив би, напевно ж легендарка.

 — Не доріс ще до моєї рушниці! Ось, патронів тобі відрахував, рівно тисяча штук, тільки цього разу по дві срібні монети віддам — закупівельна ціна зросла.

 — Та мені й не треба.

 — Чого не треба, патронів не треба? Це з яких пір Стрільцям патрони не потрібні? На каміння перейшли чи що, або нового постачальника знайшов? Якщо когось іншого знайшов, та ще й дешевше, ніж у мене, то знай: у нього з десяти патронів два як мінімум холостими виявляться. Але то вже твоя справа і життя твоє.

 — Та ні, просто я клас змінив, від Системи підгін...

 — А-а, ось воно що, і тепер до мене за новим екіпіруванням завітав! І на кого «перевзувся»? Хоча не кажи, дай вгадаю... Воїна, як пити дати, взяв — вони й помітніші, та й більш показні будуть. Тільки цим персонажем в одних штанях не побігаєш, тут серйозне спорядження потрібне.

 — А от і не вгадав, я медіумом вирішив стати, щоб як ти, сенсор, думки чужі читати й дії передбачати. Уяви, як класно буде: заходжу до тебе, а тут усе, що я задумав, уже стоїть готове на прилавку. Хоп — а я тобі відразу всі гроші без решти віддаю, без перерахунку!

 — Тьху на тебе, пустомелю проклятий! Я-то подумав, що ти за розум узявся... Як був балаболом, так ним і залишився. Забирай свої патрони і вали геть, поки живий-здоровий!

 — Чого це відразу «вали»? А щось новеньке запропонувати, а за життя побалакати? Не вмієш ти торгівлю вести, старий, тому в тебе й клієнтів ніколи немає.

 — Тобі яке діло до моїх клієнтів? Скільки є — всі мої! А з новенького... Тільки-но прийшло, ще й сам не дивився. Чекай тут, зараз гляну, може, щось і знайдеться. Тільки нічого не чіпай і нікуди не сунься, знаю я тебе...

 — Звичайно, ти ж медіум.

 — Ще раз згадаєш про...

 — Мовчу, мовчу.

 Як і минулими разами, він миттєво зник у надрах своєї лавки шукати щось під мій клас, і я зі стовідсотковою ймовірністю можу гарантувати, що з порожніми руками він не повернеться. Поки він там нишпорив, я, оглядаючи запилене приміщення, подумав, що з місцевими жителями не все так просто, як заведено вважати у системних. Згадав покійного Сьому з його миттєвою регенерацією та надзвичайною швидкістю, тепер ось цей старий пес, який наперед вгадує, що і коли мені знадобиться в його крамниці, а ще...

 Додумати я не встиг, як повернувся дядечко — майже так само швидко, як і зник. На прилавок він виставив Руну Повітря другого рівня та укорочені штани:

 «Штани вихору». Одяг, низ. Епічні. 400 одиниць міцності. Додаткові ефекти:

 Спритність: +35 очок.

 Спритність: +40 очок.

 Спритність: +40 очок.

 — А чого все на спритність?

 — Камінь переоцінки знаєш скільки коштує?

— Та ні, поки не треба, раптом зовсім лайно випаде, а так хоч протестую, як воно — з такою спритністю бігати. А що по руні, які там уміння?

 — Як я вже говорив, до п'ятого рівня — повний рандом, але начебто там є «Повітряний таран»: при пострілі ще парочку ворогів, що знаходяться поруч, відкидає на певну відстань. Потім відкривається «Повітряна куля» — тобто стріляєш раз, а поруч ще один снаряд летить. Ну, там теж рандом: або в того ж ворога влучить, або в сусіднього, не вгадаєш, як у вас люблять говорити: «Куля — дура, а багнет — молодець», тут так само. Одне знаю точно: що на десятому рівні Навику, якщо докачаєш, матимеш просто вбивчу масову здатність — «Повітряна пила» називається, ваш брат ще «циркуляркою» її кличе. Не знаю, на якому рівні самої руни вона з'являється, але на десятому рівні Навику там цілих чотири пилки є в наявності. Спрацьовує як і все — вилітають при пострілі з двох боків по дві штуки. Повна забійна ширина — чотири метри. Летять стільки, скільки летить і куля, при цьому обертаючись із шаленою швидкістю та вирізаючи все на своєму шляху. І чим більше прокачані швидкість та атака, тим менше від них захисту — будь-який обладунок або щит за лічені секунди прогризають. Вміння, звісно, з перекосом, такі зазвичай Система обрізає, але позаяк Стрільці — занадто вразливий клас, мабуть, вирішила залишити. Хоча якщо чесно, то й в інших класів ні-ні та й трапляється щось подібне.