Частина 2

 В результаті, поки під'їхали до будинку, залишилося всього пів години до приїзду фотографа, тому в будинку почався жахливий переполох. Тітонька, як тільки почула, що ми хочемо долучити її до свого сімейного фотопортрета, спочатку розридалася, а потім раптом заохала і заахала, почала кидатися по кімнатах, шукаючи, у що вона повинна одягнутися на цю подію. Довелося кликати на допомогу Баффі для повної інспекції всіх шаф в її будинку. Ми ж швидко піднялися до себе нагору, одягати малечу і одягатися самим. Поки Сама́й почала возитися з донькою, я пішов подивитися, що робить моя бідова П'яточка. Тихо відкрив двері, чекаючи побачити що завгодно, а побачив лише як вона, згорнувшись клубочком, тихо сопіла на підлозі в кутку кімнати, де я її залишив стояти.

 — П'яточко, піднімайся! На нас чекають великі справи! — голосно, але без запалу вигукнув я.

 Малючка від несподіванки підскочила на ноги і сонна, ще не знайшовши рівноваги, стукнулася лобом об стіну, від чого її відкинуло назад, при цьому гарненько вдарившись потилицею об сусідню стінку, після чого впала на коліна, обличчям у кут, і, чухаючи потилицю, почала поглядати в мій бік, в якому я настрої і чи не помітив я, що вона заснула.

 — Якщо нікого не вб'єш, то сама вб'єшся! П'яточко, пора б уже вибрати золоту середину.

 Почувши слово «золото», вона тут же почала вивертати кишеню, показуючи, що більше нічого не залишилося, а всі золоті монетки віддала мені.

 — М-да, і з розумінням у тебе все геть кепсько. Гаразд, вставай з колін, душогубка, і бігом до Сама́й, митися і переодягатися, ми йдемо в гості до тітоньки Поллі, будеш просити у неї вибачення. — Як прощення передбачався покаянний образ малявки, сльозливі обійми і коробка цукерок у вигляді сердечка.

 Поки Сама́й возилася з дівчатками, я зв'язався з Баффі і запропонував поспілкуватися на предмет данжу, в який вона пропонувала сходити. Та відповіла, що теж запрошена на чаювання, там, мовляв, і поговоримо, бо вона теж переодягається. Ну раз там, значить там. Я підвівся і пішов подивитися на переодягнених дівчаток, думаю, дівчина вже встигла їх причепурити.

 — А що це у нас за красуні такі в будинку з'явилися! — удавано захопився я.

 — Сама́й, а куди ти поділа Самі з П'яточкою?

 Дівчата радісно заверещали й застрибали навколо мене. Вони підіймали руки вгору, даючи зрозуміти, що насправді це вони і є, просто ошатні. Я ще трохи покрутився з серйозним обличчям на кшталт: «та не може бути», «анумо принесіть мені окуляри тітки Поллі», викликаючи нові хвилі захоплення. Тим часом П'яточка, як зазвичай, хвалячись новим вбранням, почала кружляти навколо себе, тримаючись ручками за розкльошений низ сукні. Вона докружляла до того, що, втративши рівновагу, спікірувала головою в купу взуття, зарившись по плечі й виставивши на загальний огляд задертий низ, що висвітлював охлялу дупку в рожевих трусиках.

 Витягнувши малу, наче дід ріпку, я сунув їй кулак під ніс і суворо наказав припинити дуріти. Потім звелів їм, узявшись із Самі за ручки, спускатися вниз до тітоньки і сидіти там смирно, поки ми не прийдемо. П'яточка тут же посерйознішала і схопила Самі за руку, демонструючи слухняність. Так вони і рушили у напрямку до сходової клітки під проводом мого, про всяк випадок похмурого погляду. Це, напевно, на деякий час зупинить малу від намірів почати бешкетувати, якщо судити з того, як вона стурбовано озиралася, не розуміючи причини мого раптово зміненого настрою.

 — Давай-но, підкорювач жіночих сердець, біжи до своєї кімнати переодягатися, часу майже не залишилося, скоро має під'їхати фотограф, — занепокоїлася Сам, вручивши мені стос одягу разом із туфлями.

 Ну що ж, швидко так швидко. У колишньому житті мені не раз доводилося одягати костюми, і краватку я теж умів зав'язувати, внаслідок чего одягнувся вчасно і навіть із запасом. Вийшовши у коридор, почув, що Сама́й все ще возиться, тому пройшов на кухню і почав ходити по ній туди-сюди, боячись присісти, щоб чогось не пом'яти.

 Дівчина теж не змусила себе довго чекати. За кілька хвилин скрипнули двері, і по підлозі невеликого коридорчика застукали підбори, за мить відкривши переді мною досконалу жіночу красу. Я, напевно, навіть рот роззявив, побачивши Сама́й. Якщо й існували інші моделі суконь, то ця пасувала до ідеальної фігури дівчини як жодна інша. Повна відсутність зайвих нагромаджень на кшталт стрічок або бантів — просто темно-червона тканина, яка чудово підкреслювала кожну лінію тіла. Глибоке декольте з простеньким ланцюжком і кулоном на гладенькій шиї, розріз збоку на довгому подолі, що іноді оголював струнку ніжку в червоних лабутенах... А чорне волосся було зібране у високу складну зачіску. Зробити таку самостійно мені здавалося неможливим, і те, як вона примудрилася таке виліпити, залишалося для мене загадкою.

 Напевно, як і вона для мене, так і я для неї виявився повною несподіванкою, одягнувши чоловічий костюм.

 — Неймовірно! Тобі б ще відростити волосся і зробити стильну зачіску, то страшно буде на вулицю випустити — відразу вкрадуть.

 — А все чому?

 — Чому?

 — А тому, що я красунчик, красунчик...

 — Так, красунчик, ану перестань швидко кривлятися і підійди сюди. Комір на сорочці чому ззаду не поправив як слід? За всім я повинна стежити, чистісінько як за дитиною малою.

 — Ну що ти, мам, знову починаєш, усе зі мною нормально. А якщо щось і не так, все одно зійде. Хто там на мене гляне на твоєму тлі. Ти, Сам, сьогодні сама себе перевершила. Я завжди знав, що ти красуня, але щоб до такої міри...

 — Правда? Тобі подобається?

 — Боюся, щоб у фотографа серце не зупинилося, коли побачить таку красу. Доведеться тоді діда прикопати на задньому дворі, щоб без доказів.

 — Я буду стояти на шухері, — довірливо повідомила вона.

 — Не будеш. Тому що, бачачи тебе в цьому вбранні, я не зможу втриматися, і ми займемося цим просто біля тіла. Воно тобі потрібно?

 — Звучить незвично.