Розділ чотирнадцятий

 Спалося ой як добре. Вже під ранок почув, як прокинулася Самая, ніжно поцілувала мене, швиденько одяглася й зникла у ванні. Потім чув, як вона тихенько постукує кухонним начинням, напевно, готуючи сніданок для Самі. Згодом невідомо з якого переляку прокинувся Василь і тихо нагадав, що вже ранок, що він, як і раніше, Василь і може допомогти. Потім він заходився із задоволенням шумно уминати те, що поклала йому в тарілку привітна господиня, жодної допомоги при цьому так і не надавши. В якийсь момент усі кудись поділися, і я знову міцно заснув.

 Друге моє пробудження сталося, коли я відчув, як від ніг під ковдрою в бік голови повзе щось маленьке. «Щось» швидко дісталося мого обличчя, впритул зазирнуло в мої заплющені очі й, згорнувшись жмутиком, ткнулося теплим бочком у груди. Важко «ех-кнувши», мала потягла мою праву руку, вкрилася нею наче ковдрою і відразу ж тихо засопіла. Та через деякий час вона теж кудись зникла, залишивши біля мого обличчя льодяник у формі револьвера. Відповідний подаруночок. Приємно.

 Втретє я прокинувся від звуку пострілу. Спросоння навіть не зрозумів, що й до чого, потім почув гуркіт дверей, тупіт ніг і миттю підхопився з підлоги, хапаючись за зброю, яку завжди тримав поруч. Але тут до мене дійшло, що я стою абсолютно голий і ніде поруч не видно ні штанів, ні трусів. Недовго думаючи, я закутався в плед і кинувся у відчинені двері, навіть не взувшись. Через накидку, що сповзала, ледь не покотився сходами, але, на щастя, обійшлося. Одночасно зі мною зі своєї квартири вискочила й Баффі — у напівпрозорій нічній майці та обтислих лосинах. Оскільки я трохи випередив її, то на мить зупинився на нижньому марші східців, аби подивитися, як колихаються її апетитні груди в такт кроків, добре помітні в променях ранкового світла. Дивився б і дивився! Але потім, схаменувшись, побіг далі, пригальмувавши біля прочинених дверей до кімнати нашої домоправительки. Там уже стояла застигла в ступорі Самая. Прикривши від жаху рот долонями, вона ошаліло дивилася на те, що сталося. Ну а всередині — картина маслом!

 Біля дальньої стіни за столом сиділа тітонька Поллі в якійсь моторошній перуці, з підведеними сажею запалими очима і такими ж плямами по всьому обличчю. На тілі — старе подерте дамське пальто невизначеного кольору. Під час пострілу тітонька, напевно, пила чай, якщо судити з уламків чашки, що розлетілися кімнатою. Вушко від неї вона досі тримала у своїй руці, незважаючи на кривавий поріз на обличчі від одного з осколків. До того ж увесь її одяг і стіна позаду були залиті липкою коричневою субстанцією, що пахла ароматними травами. А на завершення цієї картини біля самого вуха дами в облитій чаєм стіні зяяла маленька дірочка від кулі.

 Ну а навпроти, метрів за два від неї, стояв стрілець. П'яточка, гадина... Косички розплетені, і ріденьке волосся, вимазане чимось чорним і липким, зализане назад, щільно прилягаючи до голівки. Голенька по пояс — показала світу два ряди реберець із животиком-кавунчиком, — одягнена лише в обрізані по коліна колготки та лакові чорні черевички, по низу вимазані зубним порошком на зразок моїх кедів. А перед нею на підлозі валявся куций револьвер «Сміт-і-Вессон» малого калібру, з якого і влупили.

 Баффі, якій ніяк не вдавалося протиснутися повз мене та Самаю, нарешті знайшла шпарину біля моєї руки, куди й встромила свою цікаву голову. При цьому вона притиснулася до моєї спини так щільно, що я відчув усі її принади, а для ще кращих тактильних відчуттів приспустив плед із плеча до рівня пояса.   — Вона мені когось нагадує, — промовила вона з-під моєї руки.

 — П'яточко, що сталося? Ти ціла? — вигукнула Самая, оговтавшись і кидаючись до малечі.

 — Не в тієї питаєш. Ти це питання краще тітоньці Поллі постав, — сказав я, не рухаючись із місця, аби довше побути в тісному контакті з грудастою сусідкою. Вона чомусь теж не поспішала відсуватися.

 — Це якесь непорозуміння, нонсенс, парадокс! — перебуваючи в прострації, повільно вимовляючи слова, проказала жінка, потихеньку приходячи до тями.

 Самая, зрозумівши помилку, кинулася витирати кров з обличчя тітоньки, але та, замахавши руками, переконала дівчину, що впорається сама, нехай краще подбає про дитину. Та так і зробила — підхопила спантеличену П'яточку, яка ошаліло дивилася на сліди своєї діяльності, і побігла нагору. Я неохоче відірвався від сусідки, яка пригрілася біля мене, підійшов і підняв зброю. Відкинув барабан, прокрутив... кхм, усього один патрон — і той уже стріляний. Пощастило тітці, будь їх бодай два — і кінець... Зараз співали б заупокійну, якщо в цьому місті взагалі існують такі обряди.

 — Це ваше, тітонько Поллі? — запитав я, тримаючи револьвер за дуло.

 — Ні, звідки раптом у мене таке! Дівчинка звідкись принесла і запропонувала пограти у вас і зомбі. Я мала зображати інфіковану й іноді гарчати — заняття неважке, а дитині в радість. Бігала по всій кімнаті, ховаючись, а іноді вискакувала, цілилася в мене з цієї штуки і вимовляла «иш-иш», ніби стріляючи, поки нарешті не бахнуло... Це була чашка з мого улюбленого сервізу.

 — Я куплю вам інший, навіть кращий, а на додачу замовлю величезний торт як компенсацію.

 — О-о, не варто...

 — Зараз же попрошу Самаю потурбуватися, вона краще знає, що і де можна придбати, — запевнив я.

 — А я піду погляну на ваші порізи. Якщо нічого складного, то за пару хвилин і сліду не залишиться, — заявила Баффі, протискуючись повз мене. Опинившись навпроти, вона раптом зупинилася і додала: — До речі, якщо ти сьогодні не зайнятий, можу запропонувати сходити в один нескладний данж!

 — Давай я спершу піду до себе, одягнуся і розберуся зі своїми схильними до злочинів домочадцями, а потім навідаюся до тебе.

 — Добре, тільки не забудь. Для мене це дуже важливо.

 Зайшовши до квартири, я хотів було зазирнути у ванну, але звідти долинав плескіт води й задоволене фиркання малолітньої злочинниці. Самая саме заходилася відмивати її від невідомої субстанції, щось тихо вичитуючи. А П'яточка — як П'яточка, у своєму репертуарі. Ніби нічого й не сталося, весело сміялася і раділа ласкавим дотикам ніжних рук дівчини, ще й верещала та плескала долоньками по воді. Василя я побачив крізь відчинені двері дитячої кімнати — він сидів на стільці й уважно розглядав якусь книжку Самі. Ні, ну ви погляньте на нього! Я сплю на кухні на підлозі, а він, до всього іншого, ще й розумняка включив!