Розділ дванадцятий

 Нагорі, незважаючи на ранню годину і вихідний день, уже організовано комітет із зустрічі в особі Ані, мадам Судді та ще якогось хлопця. Навколо люка на відстані в декілька метрів поставили яке-не-яке оточення із пів дюжини поліціянтів. Глядачів майже не видно — тільки-но відбило шосту ранку. На тротуарі стоїть ліхтарник із двірником, та з іншого боку — пара спортсменів-бігунів із системних, ось і вся публіка.

 Поруч група цілителів, акуратно вклавши Олівію на ноші, тягне її до пікапа з емблемою «світлих», біля якого тулиться Чіка, щось пояснюючи високому й міцному блондину. Якийсь старий дід обійняв Беню і щось заспокійливо говорить йому на вухо, при цьому погладжуючи по голові. На краю тротуару, майже біля люка, сидить Василь і, закинувши голову, дивиться в небо, радісно посміхаючись.

 Ну і я, природно, стою з тушею за спиною і вітально махаю рукою нашому тріо. Вони стоять не рухаючись і тільки глипають у мій бік. Ну що ж... я не гордий, можу й сам підійти. Так і роблю, при цьому з гучним видихом скидаю їм під ноги свій трофей.

 — А вам, дорога тітонько, чого це з самого ранку не спиться? — кажу я замість привітання і тут же додаю: — А-а, розумію, старість не в радість — то в боці заколе, то ноги на погоду крутить, який вже тут сон. Але це ще нічого — ось коли настане деменція і ваші хлопці замість того, щоб тинятися без діла, будуть півдня нишпорити містом у пошуках вас — отоді весело стане!

 — У нас виліковується ця хвороба, — теж не вітаючись, відповідає вона.

 — Так? Ну, сподіваюся, що ваш випадок виявиться особливим. А мені, до речі, теж не спиться... Ось лажу по лайну, виловлюю всяку живність... Загалом, весело проводжу час. Не бажаєте приєднатися?

 — Ви знімали на відео усе, що там, унизу, відбувалося? — суворо запитала вона.

 — Гей! Чіко! А хто цей чувак, що з тобою базікає? Якщо він із ваших, то скажи, що я знайшов ноги Олівії. Якщо треба, то нехай заберуть, а то в смітник викину! — раптово закричав я, проігнорувавши питання Судді.

 Блондин жваво обернувся, почувши мій крик, і, зрозумівши суть питання, одразу ж попрямував у мій бік.

 — Здрастуй. Мене звати Азріель, я номер два в клані «Світлих». І, як розумію, це ти допоміг нашим сокланівцям вибратися з нічної колотнечі, — привітав він мене, абсолютно не звертаючи уваги на представників влади, що стояли поруч.

 — А у вас що, всіх за номерами рахують? Хм, зручно. А якщо я, скажімо, виявлюся шістсот шістдесят шостим, але як православному мені не подобається цей номер... То чи зможу його змінити?

 — Ну-у, взагалі-то у нас не рахують за номерами. Я сказав так, щоб позначити свій статус у гільдії...

 — А-а, зрозуміло... — розчаровано протягнув я і почав сильно тупотіти ногами по дорожньому покриттю, намагаючись струсити налиплий бруд зі свого взуття.

 Шматки багнюки почали розлітатися в різні боки, змусивши блондина Номера два відскочити на добрий метр назад і змусивши позадкувати навіть мадам Суддю.

 — То що?.. Ноги забирати будеш? Ще нормальні, навіть не посиніли, та й черевики на них дорогі. Якщо дівчині кінцівки не врятують, то хоч на пам'ять залишить або обміняє на щось корисне.

 — Заберу, звичайно... Наші все пришиють. Дякую, що прихопив, — промовив він і, схопивши кінцівки, пішов до свого транспорту.

 — Гей! Другий! — знову крикнув я.

 — Я Азріель...

 — Гарні у вас дівки в клані. З такими можна і в більш серйозні місця ходити. Не підведуть.

 — Інших і не тримаємо. Якщо захочеш — приєднуйся. Щовівторка і щочетверга ми збираємо рейди в розломи. Для стрілка завжди знайдеться місце, щоб ти знав...

 — Запам'ятав, Другий! — відповів я.

 Той хотів було знову виправити мене, але, секунду подумавши, махнув рукою і пішов далі.

 Я ж, підійшовши до Судді, продовжив розмову:

 — Тітонько, я, мабуть, піду — втомився як собака. Тільки хотів прояснити один момент. У скільки оцінюєте тушку чорного Женця? Задарма, як і минулого разу, — не віддам.

 — Власне, ти засуджений до громадських робіт примусово, а в таких випадках усі знахідки, трофеї чи скарби — вилучаються на користь міста, — посміхнувшись, сказала вона. — Тож про жодну нагороду не може бути й мови. Ну, а якщо щось не подобається, можеш оскаржити моє рішення в суді, позови від системних приймаються щопонеділка з десятої до четвертої. Але... З огляду на те, що тобі й твоїй групі довелося замість стандартної відпрацьованої процедури зіткнутися з непередбаченими обставинами — такими як масовий напад щурів і бій із некласифікованим мутованим інфікованим високого рівня та з набором умінь, несумісних із базовим оснащенням групи, та ще й знищити ворожу сутність і при цьому врятувати ключових персонажів, то у вигляді винятку деяке заохочення від керівництва міста тобі все ж належить. По-перше — термін твоїх штрафних робіт можеш вважати завершеним. Ну, а що по-друге — ти дізнаєшся від Системи, тому що я і так витратила з тобою купу часу, і в мене, на відміну від деяких, вихідних днів немає і найближчим часом не передбачається.

 Висловившись, жінка відвернулася, підійшла до Ані та незнайомого чоловіка й відразу заговорила з дівчиною, але так, щоб було чутно мені:

 — Аню, прошу від себе особисто — простеж, щоб цей недотепа у вівторок з'явився в опікунську раду і зробив там усе як треба, щоб нам із ним більше не мати жодних справ. А то в нього навіть найзвичайніші громадські роботи з простими й дрібними завданнями перетворюються на катастрофу!

 — Я тут до чого? Треба було мене закрити на п'ятнадціть діб, усім би спокійніше було! — не втримався я від репліки на свій захист.

 — Упевнена — зроби ми таким чином, і зі стовідсотковою ймовірністю стався б землетрус, який дощенту зруйнував би цю державну установу. Так, і ще — приберіть уже це... з очей геть, нехай експерти займуться ним! — сказала як відрізала, і більше не промовляючи жодного слова, попрямувала в бік ратуші.

 Під «цим» пані Суддя мала на увазі здобутий мною трофей у підземного монстра, і кілька копів відразу ж почали метушитися навколо залишків, на ходу намагаючись збагнути, як його транспортувати і не забруднитися при цьому. А Аня з незнайомцем рушили до мене. Та не зробивши й кроку, вони застигли в русі, і на мене посипалися повідомлення від Системи: