Частина 1

 Загалом у крамничці ми провели не менше півтори години. Лахів накупили на чотири золотих, причому не забули й про різні там дитячі шампуні та зубні щітки. А ще опісля забігли до аптеки, й на цілий золотий Сама́я накупила різних ліків першої потреби, попри мої запевнення, що в нас у сусідках — ціла цілителька.

 Закінчивши з цим, дівчина критично оглянула мій зовнішній вигляд, поморщилася, осудливо похитала головою, обізвала бродягою та чуханом, а потім схопила за руку і потягла до магазину чоловічого одягу. Там я придбав добрий десяток спідньої білизни, стільки ж футболок і дві пари штанів темного кольору. Вона хотіла ще й костюм із сорочкою для мене придбати, але я приставив револьвер до голови та, попередивши, що моя смерть буде на її совісті, пішов у відказ.

 Сама́я знову облаяла мене невігласом та безкультурщиною — відібрала зброю, перепросила в очманілої хазяйки, виштовхала мене з магазину, не забувши, звісно, прихопити наші покупки. На цьому мої походи по магазинах начебто закінчилися, але дівчатам раптом захотілося самостійно переконатися, чи в прийнятних умовах я утримую малу. Тож довелося забігти в кондитерську крамницю і купити торт, а до нього на додачу — всіляких тістечок та шоколадних цукерок, щоб не впасти обличчям у бруд, приймаючи таких дорогих гостей.

 У підсумку покупок набралося стільки, що довелося наймати візника. Завантаживши всю поклажу на місце для багажу, я втомлено гепнувся навпроти супутниць і махнув рукою, закликаючи їхати.

 Екіпаж виявився з хорошою підвіскою та амортизацією, тому їхали практично без тряски й підстрибувань. Я розвалився на всі два місця, закинувши обидві руки на спинку і широко розставивши ноги, чим викликав незадоволений погляд Самаї, яка, на відміну від мене, їхала, рівно тримаючи спину і підібгавши ноги під себе. Точно повторюючи поставу, намагалася триматися і її донька, але все одно час від часу вона зривалася і, притиснувшись до дверцят, щось із неприхованим дитячим захопленням виглядала в сутінках, що наступали, або з таким же виразом обличчя оберталася назад, стаючи на сидіння колінами.

 Маман намагалася напоумити дівчинку, суворо шикаючи й закликаючи поводитися як справжня юна леді, але її грізний погляд діяв лише до наступного разу. Видно, дівчинці не часто випадала нагода проїхатися містом у кінному екіпажі, ось дитячий захват і пересилював світські манери. А мені було приємно порадувати малу на знак подяки за допомогу в покупках, і тому, як тільки Сама́я вкотре шикнула, я попередив, що якщо вона ще раз зашипить, то я кататиму Самі цілу ніч — до ранку, а її вередлива матуся бігтиме слідом за каретою. Та, звичайно ж, образилася на мене і, фиркнувши, відвернула голову вбік, але вже не смикала доньку, дозволивши тій робити що заманеться.

 Ну а я, вибравши момент, ніжно погладив маленьку долоньку ображеної дівчини, що лежала на колінах, і, легенько стиснувши, потряс, при цьому приязно підморгуючи. Вона роздратовано вихопила свою руку і, показавши мені язика, знову відвернулася.

 Але довго дутися їй не довелося, тому що хвилин через десять, або й менше, ми під'їхали до будинку, в якому я винаймав квартиру. І щойно ми почали з шумом-гамом вивантажуватися з транспортного засобу, фіранка в кімнаті тітоньки Поллі засмикалася, і у вікні виник силует П'яточки, яка, чіпляючись своїми маленькими пальчиками за штору, спритно залізла на підвіконня і почала махати нам рукою, радісно при цьому підстрибуючи. Сама́я, побачивши малу, одразу ж розпливлася в усмішці й теж заходилася привітно махати у відповідь.

 Але розмахувалися недовго — мала вмить крутнулася у вікні й тієї ж миті кудись зникла, але тільки для того, щоб вхідні двері розчинилися, мов від копняка, і, радісно повискуючи, П'яточка кинулася нам назустріч. Кинулася в чому була — у сорочечці та колготках, без взуття (ну я їй дам!). Бідна тітонька, що було рвонула за нею, зупинилася на порозі, важко відсапуючись і розуміючи, що справа ця безнадійна. Але побачивши нас, одразу ж випросталася і радісно сплеснула в долоні — напевно, ще й молитву вознесла своїм богам.

 Я ж відразу підхопив П'яточку, яка дзвінко заверещала, кілька разів підкинув її високо в повітря, прокрутив на витягнутих руках навколо себе, зображуючи літачок, і нарешті вручив Сама́ї — нехай пограється. Та вмить схопила дівчинку, затискала, зацілувала і хотіла було так і йти з нею просто до будинку. Але мала, вперше пізнавши захват польоту від підкидання і непередаванні відчуття від «літачка», почала відчайдушно рватися до мене.

 Ну що ж, довелося парочку разів підкинути й покружляти. Потім ще раз… і ще. Аж поки не стомився вкрай. Тому, востаннє підхопивши на руки, попрямував до будинку. Але та почала вередувати й скиглити, вимагаючи продовження, тому довелося пригрозити їй кулаком — на превелике обурення Сама́ї — тицьнувши його під самий ніс, і попередити, що якщо ще раз підкину, то вже не спіймаю. Але та була згодна й на це — головне, щоб підкинув, а там хоч трава не рости. Я ж був непохитний, і так із ниттям і нюнями ми зайшли до будинку.

 Привітався з тіткою Поллі, представив гостей і подякував за те, що так великодушно погодилася доглянути дівчинку. Тітонька розцвіла від подяк, запевнила, що мала була настільки слухняною і розумною дівчинкою, що вона навіть не помітила, як минув час. І тут же заходилася клопотати, накриваючи на стіл та організовуючи чаювання, хоч гості були й не її. Залишивши торт і всі смаколики на піклування Самаї, яка взялася допомагати нашій привітній господині, взяв малу й пошкандибав нагору митися й переодягатися. Але потім, коли ми з Сама́єю залишилися наодинці, вона розповіла мені іншу версію подій, яку своєю чергою їй розповіла тітка Поллі практично одразу, як тільки ми з малою зникли з поля зору.

 Так, того дня мала вже не витворяла нічого з того, що коїла напередодні, — але й спокійного життя теж не давала. Спочатку все йшло нібито тихо й мирно. Вона то гралася з лялькою, то шмигала кімнатами, але поки нікого не чіпала. Потім це їй набридло, і вона якимось дивом відкрила комод, вивалила всі речі господині на підлогу і змусила ту приміряти кожну сукню. Тітонька спочатку пробувала відмовлятися, але П'яточка не відходила від неї ні на крок, розтягуючи старе шмаття по всьому дому, заходилася скиглити й плутатися під ногами. Одного разу так закрутилася, що ледь не звалила огрядну жінку на підлогу. Тій довелося здатися і скоритися долі.