Частина 1

 Але Баффі має рацію: на кону стояло життя цілого міста і багатьох тисяч мирних жителів, що мешкають у ньому. Якщо зомбаки прорвуться і заповнять собою поля з посівами, що починають дозрівати, фруктові сади та парники з ранніми овочами, — бути біді. І це вже не кажучи про курячі та козячо-коров'ячі ферми. А якщо згадати про сотні робітників, які з самого ранку працюють на своїх місцях і котрі опинилися під прямою загрозою бути з’їденими або зараженими... Багато хто навряд чи встигне добігти й сховатися за стінами та потрапить до зубів мерців, після чого вони стануть ще однією загрозою для міста, поповнивши лави тварюк, що прорвалися. І навіть якщо Системним удасться утримати місто, то наслідків голоду не уникнути. Вулиці заповняться голодними людьми і десятками виснажених та знекровлених «п'яточок».

 Ні, такого допустити я не маю права. І навіть попри мій невисокий рівень, там знадобиться кожна куля. Як то кажуть: зі світу по нитці... Так що, тітонько Поллі, тримайся! Хочеш не хочеш, а тобі доведеться тримати свій фронт тут.

 Тому, швидко одягнувшись, я як-небудь нап’яв на малючку щось із одягу і, підхопивши її на руки, вихором кинувся вниз. Навіть не постукавши, увірвався в покої нашої огрядної господині — благо, двері виявилися незамкненими.

 — Біда, тітонько Поллі! — відразу закричав я, змусивши хазяйку завмерти з чашкою чаю в руках. — Біда! Все пропало! Тільки у ваших руках порятунок цілого міста, інакше нікому не врятуватись!

 Тітонька, яка, мабуть, збиралася спокійно попити ранкового чаю з печивом, спочатку впала в ступор, потім зблідла, почервоніла і, нарешті оговтавшись, почала допитуватися в мене про подробиці.

 — Все місто буде вам вдячне, якщо ви годинку-іншу приглянете за П'яточкою. Вона обіцяла мені вас слухатися і більше не пустувати та не вередувати, — протараторив я і тут же вручив їй дитину, змусивши випустити недоїдене печиво.

 — Але як же, е-е?.. — почала була вона, та я, не давши їй договорити, знову зачастив:

 — П'яточко! При мені пообіцяй тітоньці Поллі слухатися її в усьому, поки я буду бити поганих зомбі. Ти ж чула, що сказала Баффі — вони прорвалися на плантації, і якщо потраплять у місто... ти пам'ятаєш і знаєш, що буде далі...

 Мала, тримаючись однією ручкою за накрохмалений комірець тітоньки, подивилася на мене тямущим поглядом, а потім, потупивши оченята і мило випнувши нижню губку, обійняла товстелезну шию жінки й уткнулася личком їй у плече.

 Серце тітоньки вмить розтануло від таких проявів почуттів, і вона, ніжно гладячи малу по спині, запевнила, що догляне за дівчинкою, скільки буде потрібно. І щоб я спокійно, ні про що не турбуючись, біг рятувати місто. От і чудово.

 Якщо подумати, то я залишаю П'яточку в найнадійніших руках. Адже, якщо що — наша господиня сама зможе стримати хвилю зомбі, і якщо треба, в рукопашну схопиться з Танком, і не факт, що останній візьме гору.

 Спершу я стрибнув у двоколку, щоб швидше дістатися до південних воріт. Але, доїхавши до центру, ми з нашою двоколкою надійно застрягли в заторищі. Невже це біда всіх часів? Розплатившись із візником, я вирішив рухатися далі своїм ходом, щоб уникнути всіляких дорожніх казусів. А на майбутнє треба б завести собі їздового фамільяра, якщо вони, звичайно, існують. Чути чув, звісно, але бачити поки не доводилося. Порозпитую на дозвіллі в дядечка Ау.

 Поки йшов, згадав, що в мене є в «заначці» ще 40 нерозподілених балів характеристик. Тримати далі немає сенсу: у бою віч-на-віч кожен підвищений параметр може стати рятівною соломинкою.

 Десятка відразу пішла в силу, щоб мати можливість твердо тримати свій револьвер, що славиться сильною віддачею, без жодних вагань, і стріляти, не боячись сіпання ствола. Заодно і друга рука звільниться — навіщо?.. Я ще поки не вирішив: може, просто в харю дати, або прикуплю другий ствол і призвичаюся стріляти з двох рук… От видовище буде забійне, причому як у прямому, так і в переносному значенні!

 По п'ятнадцять закинув у дальність і швидкість, бо відчуваю одним місцем — сьогодні вони мені знадобляться.

                                         Клас: Стрілець-стихійникІм'я: ЕехРівень: 21

Базові характеристики:

АТАКА: 12,4 (+12 зброя)

СИЛА: 41

СПРИТНІСТЬ: 10 (+15 взуття, +11 зброя)

ВИТРИВАЛІСТЬ: 31

ЗАХИСТ: 10 (+73 верхній одяг, +11 зброя)

ІНТЕЛЕКТ: 6

ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ): 270/270

Додаткові параметри:

Швидкість: 17,4% (+30 зброя)

Дальність: 27,4% (+14 зброя)

Влучність: 2,9%

Вільних очок для розподілу: 0

УМІННЯ:Темпус станс (Зупинка часу) — міфічний, масштабований. Дозволяє зупинити час на 3 секунди. Час перезаряджання: 23 години.

НАВИК:Чудан (6-го рівня) — епічний, масштабований. Удар ногою по корпусу. Час перезаряджання: 40 хвилин.

НАВИК: Трейсер (2-го рівня).

Слот стихій (активний):

Камінь вогню 4-го рівня (спеціально для каменю стихії, активний).

 Таким чином дальність збільшилася практично вдвічі, плюс чотирнадцять від зброї, що в цьому випадку мені буде дуже необхідно. Трохи підросла швидкість, зате гарне збільшення знову-таки отримав від подвійної оцінки за Кольт, що відразу збільшувало даний параметр триразово — а це вже не абищо. А ось силу підвищив ґрунтовно: револьвер відчувався в руці як іграшковий. Поки тішився та крутив зброєю, насолоджуючись здобутою силою, раптом почув крики й вереск і побачив, як люди довкола в паніці кинулися врозтіч, тікаючи і ховаючись хто куди. Не бачачи жодної небезпеки, я, злегка спантеличений, але про всяк випадок пригнувшись, спрямував зброю перед собою.