Розділ восьмий

 Лягаючи спати, я планував проспати до обіду. А що? Грошей поки вистачає — понад сотню золотих. За місцевими мірками я багач. Жити якийсь час можна, не замислюючись про завтрашній день. Потім, гарненько виспавшись, потрібно буде одягнути малу, піти пообідати в якусь затишну харчівню з хорошою кухнею. А там, може, погуляємо з Самай, з якою домовилися по можливості зустрітися на торговій площі. Як я вже згадував, запланував спати до обіду, та куди там… Крізь сон відчув, що біля моєї голови є щось стороннє.

 Я розплющив очі... Ну а як же! Мадам П'ятка — власною персоною! З піднятим і сплутаним волоссям, опухлими від сну очима, сидить і дивиться на мене, а побачивши, що я прокинувся, починає посміхатися за своєю звичкою — на весь рот, світячи самотнім верхнім зубчиком.

 На ратуші пробила шоста година. На вулиці ледь-вередь почало сіріти.

 — Тобі чого? Спи давай!

 Заперечне хитання головою. От нахабна жаба. Я заплющив очі й спробував знову заснути... Розплющив! Сидить, дивиться — зараза! Та ще й майже впритул.

 — Ну чого не спиш? У туалет хочеш? Їсти хочеш?

 Не хоче! Тільки пальчиком починає показувати на своє розпатлане і нерозчесане волосся.

 — З глузду з'їхала! Яке волосся о шостій ранку... Так ходи, а краще спи. Бо всі навколо ще сплять, одній тобі не йметься.

 Не йде і не лягає.

 — Ні, чувіхо! Ти зовсім знахабніла! А досі тобі хто волосся чесав — миші чи привиди, а може, павук? Ось і вали, шукай мишей, а я спати хочу, та й гребінця у нас немає... Нічим чесати, — сказав я і повернувся на бік.

 Заворушилася... Перелізла через мене, причому не дбаючи про мій комфорт, наступаючи куди заманеться. Тупіт босих ніжок у бік дверей, недовга метушня в сусідній кімнаті, знову тупіт, але вже наближається, голосно грюкають двері, а потім хтось смикає ковдру, вимагаючи уваги.

 Повертаюся. Стоїть опудало із жіночим пласким гребінцем (і де тільки роздобула?) і простягає мені. Як сказано в одній книжці: «Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив». Тому нічого не залишалося, як вставати й, позіхаючи на весь рот, братися до справи.

 Сівши на ліжку, посадив П'яточку собі на коліна і почав процес розчісування. Спочатку справа йшла важко, бо сплутані волосинки так легко не піддавалися гребінцю, і в деякі моменти мала ойкала й обурено задирала на мене насуплене личко, але я з байдужим виразом обличчя продовжував екзекуцію. Потім справа пішла швидше і м'якше. Волосся випрямилося, і гребінець ковзав по ньому рівно, з приємним потріскуванням. Малючка від задоволення навіть рот роззявила і примружила очі, а з горла почали доноситися звуки, як від сплячої кішки.

 Мені тричі довелося повторити процедуру, оскільки малечі вона сподобалася настільки, що у неї навіть права ніжка імпульсивно почала сіпатися, а муркотіння досягло апогею і вилилося слиною з рота, яка потекла по підборіддю і закрапала на запалі груденята. Потім довелося рушником витирати обслинену, але донезмоги задоволену П'яточку, яка під кінець зажадала заплестися в косички, крутячи пальчиком розчесані пасма. Може, постригти її наголо — і справа з кінцем? Скільки проблем і турбот одним махом... Треба подумати. А поки, як умів, почав викручувати волосся, перетворюючи його на подобу кісок.

 Після трудів праведних я вирішив знову завалитися спати — але де там!.. Спочатку довелося подивитися, голосно захоплюючись, як П'яточка вміє стрибати на пружинному ліжку, як перекидається і як стоїть на голові — насправді уперши голову в матрац і задерши худу дупу вгору, по якій тут же й отримала. Радісно скрикнувши, вона миттю зарилася під ковдру і, визираючи з різних боків, почала натякати, щоб я шукав її. Деякий час неохоче шарив під ковдрою, несподівано хапаючи малу за руки й ноги, доводячи до радісної істерики, супроводжуваної все тим же захопленим верещанням. Задовбався.

 Встав і пішов вмиватися. Деякий час панувала тиша, потім почулося ділове тупотіння за спиною. Я вмився прохолодною водою, проганяючи залишки сну. Потім зненацька схопив малючку, яка ніяк не очікувала такої капості, й під гучне верещання пройшовся по задоволеному писочку крижаною долонею. Коли відпустив, радість і веселощі зникли з її обличчя, як корова язиком злизала. Її високість образилася і, схрестивши ручки на грудях, насупившись та надувши губки, повернулася до мене спиною.

 Так і стояла, поки я на швидку руку з учорашніх продуктів споруджував салат і робив бутерброди. Потім сердитися їй набридло, і вона, підстрибуючи, побігла до столу подивитися, а що я там таке роблю. Але просто так подивитися не вийшло, позаяк вона була трохи нижче столу, тому стала підстрибувати. Але оскільки такий спосіб постійного зорового контакту не забезпечував, то вона, вчепившись у край стільниці, почала видиратися на неї. А позаяк вчепитися за гладку поверхню не було за що, а босі п'яточки ковзали вниз по полірованій ніжці столу, ну а впертості їй не бракувало, то деякий час я радісно спостерігав за безкоштовним видовищем у вигляді П’яточки як головної героїні, що звивалася, наче черв'як, і пихкала, немов паровоз, безрезультатно намагаючись вилізти на проклятущий стіл.

 Шоу тривало ще якийсь час, але нарешті, повністю знесилена марними спробами й не знайшовши розуміння в моїй особі, що голосно реготала, дивлячись на її муки, мала припинила подальші спроби піднятися на стіл і, примхливо махнувши ручками, плюхнулася на м'яке місце, забувши, що ще вчора воно серйозно постраждало. І тут же кімнату пронизав гучний і пронизливий плач.

 Я, абсолютно не звертаючи уваги на її витівки, підійшов до столу і продовжив готувати сніданок, та ще й примовляючи:

 — Поплач, поплач, менше сцятися будеш. І до речі, вмиватися ми тепер будемо щоранку. А з вечора почнемо чистити зуби. Зуби — це те, чого у тебе поки що майже немає або перебуває в початковому стані, але те, що є, ти будеш чистити ду-у-уже ретельно.

 Деякий час похникавши й нарешті зрозумівши, що ніхто її жаліти та баюкати не збирається, вона, шмигаючи носом, вибралася із-під столу, зупинилася біля мене і подивилася жалісливим поглядом.