Розділ сьомий

 А далі в мене почалася гонитва по місту. Малеча в цей день так втомилася, що спала на ходу та ледве рухалася. Мені ж не вистачало часу, щоб тягнути її пішки. Тому, не вагаючись, підхопив на руки та побіг до продуктової крамниці по їдло. Там поспіхом почав тикати пальцем на все поспіль, у результаті чого вийшов величезний паперовий пакет, наповнений їжею на цілих чотири срібні монети. Підібравши пакунок, я відразу кинувся шукати вулицю і будинок, адресу якого так своєчасно нам підігнала Анна. П'яточка від колихання миттєво заснула, лише зрідка раптово підкидаючи голову з широко розплющеними сонними очима та розтягуючи рота в дурнуватій посмішці, слинячись при цьому, а потім знову засинала.

 Потрібну адресу я знайшов досить швидко. Та й як не знайти, коли перед очима висить віртуальна стрілка і вказує шлях, повертаючи туди, куди потрібно. Якоїсь миті ми опинилися на тихій, малолюдній вулиці з двома рядами дво-триповерхових будинків. Проїзна частина, як і все в місті, — мощена бруківкою з жолобом по боках та стічними отворами з дрібною металевою решіткою, вузькими тротуарчиками, що потопають у тіні дерев із густою кроною, акуратно висадженими вздовж дороги. Перед будинками зеленіють невеличкі галявини, засіяні декоративною травою та обгороджені невисокими білими парканчики. А навколо — мир і благодать. Я завжди мріяв жити на такій вулиці.

 А от і наш будинок під номером 21-Б. Фасад нічим не відрізняється від інших будинків-близнюків. Збоку — дерев’яна хвіртка, за нею доріжка, що проходить повз будинок та веде кудись углиб. Напевно, будинок має окремий вхід і вихід, що навіть дуже чудово при моєму-то ненормованому графіку — не доведеться будити господиню в невідповідний час, якщо що.

 Відкрила нам статечна і вельми огрядна пані з приємним і веселим обличчям. Наша господиня. Вона відрекомендувалася Поліною і ще якось там по батькові, але попросила в майбутньому називати її тітонькою Поллі. Характер повністю відповідав виразу її обличчя — веселий і завзятий, а коли вона ще й побачила П'яточку, то взагалі почала захоплено кудахкати та тішитися, милуючись дитятком.

 Хоча чому б їй і не бути веселою та завзятою? З мене зростом, в півтори рази важча — та вона з одного удару не те що в нокаут, відразу в труну загнати може! Величезна, але не в’яла, а як борці сумо — під шарами жиру відчувається міць. Така мадам при бажанні може змусити всіх сусідів зустрічати Різдво посеред літа.

 Я ж іще більше порадував її, заплативши за місяць наперед і легко відрахувавши тридцять золотих. Тітонька, швиденько сховавши золото в складках своєї сукні, відразу ж піднялася скрипучими сходами, попрямувавши на другий поверх, щоб показати нам квартиру. Я знову підхопив малючку, яка вже прокинулася і вирішила самостійно подолати два сходові прольоти, задерши тоненьку ніжку в лакованому сандалику високо вгору. Тож я закинув її на плече, де вона відразу почала грайливо брикатися.

 Кімнати виявилися невеликими, але затишними та з усіма необхідними меблями. Простора кухня — з умивальником, газовою плитою та столом на чотирьох осіб. Збоку — суміщений санвузол із ванною. Холодильника не було, оскільки їх не існувало взагалі. Дивно: газова плита є, а холодильника немає. Можливо, на Террі у природі не існувало фреону, а заміни йому поки не знайшли. Та, хоч би що там було, а частину продуктів типу закруток та деяких видів овочів доводилося зберігати в підвальному приміщенні, де навіть у спекотні дні панувала відносна прохолода. А от за рештою доводилося щодня ходити на базар або до продовольчої крамниці, які, на щастя, розташовувалися майже поруч.

 Біля вхідних дверей зовні стоgeneric коробка незрозумілого призначення, та як потім пояснила господиня, у неї складали брудні речі мешканців, тому що прання входило в оплату. На жаль, прибирати та готувати доводилося самому. Ні, якби домовилися, то, можливо, за помірну плату господиня взяла б на себе ці обов'язки. І мені у будь-якому разі доведеться йти на додаткові витрати, адже комусь потрібно буде годувати малючку, якщо я раптом десь на тривалий час затримаюся. Але на обговорення всіх нюансів потрібен був час, а мені його катастрофічно не вистачало. Тому я вирішив відкласти всі ці дрібниці на завтра. Господиня, кивнувши та віддавши ключі від квартири, гучно тупцюючи, пішла додому, залишивши нас самих. П'яточка вже намилилася йти оглядати своє нове місце проживання, але я знову схопив її, з радісним вереском запхав під пахву, і таким «макаром» ми знову покинули приміщення.

 Грюкнувши дверима, я за два кроки опинився поруч із сусідськими й тут же забарабанив по них кулаком. Після кількох ударів мені відразу ж відчинила перелякана дівчина... та яка! Ні, на вигляд це була звичайнісінька «системна» мала років двадцяти з миловидним круглим обличчям, чомусь в окулярах у тонкій золотій оправі, та русявим волоссям, трохи довшим за плечі. Фігура як фігура: ні товста, ні худа, видно, що зловживає тортиками, але все ще по-дівочому вигнута. Але ось груди!.. Це було щось. Я ніколи ще не бачив наживо дівчат із таким розміром. Навіть трохи завис, розглядаючи неймовірне творіння природи, що добре виднілося з-під тоненької футболки. Дівчина, простеживши за моїм поглядом, вирішила перервати довгу паузу:

 — Привіт! А ти хто? А куди ти дивишся?

 — Я, е-е…

 — А-а! Ти, напевно, той самий Еех, знайомий Анни! А ще той, хто нещодавно вибив ногою стрибуна на Стіні. Ой, як круто! У мене в сусідах буде сам Стрілок зі «Спарти»! А що це за дівчинка? І чому вона замотана у хустку?.. Так зазвичай робиться, якщо наносити на волосся косметичну або лікувальну маску.

 — Точно!.. Тобто, привіт! А ти молодець...

 — Чому? А-а, через це, — вона опустила очі, вказуючи на груди, потім від душі засміялася і простягла мені руку. — Це у нас сімейне. Такі є у всіх жінок по материнській лінії. А мене звуть Баффі.

 — Хм, хороша у вас сім'я. Тільки я говорю про хустинку... Про те, як ти відразу доперла, що вона саме для медичної маски...