Частина 4

 Трохи пізніше, зазирнувши до тієї кімнати, вона побачила, що від тварини залишався один тільки скелетик. Так поступово він винищив усіх кішок і собак, які жили на території зруйнованого заводу, а інші звірі боялися навіть наближатися до огорожі. А потім сталося щось незрозуміле: дивний друг якимось чином зумів «залізти» їй у голову. Коли і як це відбулося, дівчинка так і не змогла збагнути — просто раптом він почав із нею розмовляти, але не словами, а картинками. І вже не просив, як раніше, а почав вимагати, щоб вона приводила нових тварин, інакше він з'їсть її саму.

 П'яточка не хотіла цього робити, тому вирішила знову тікати. Але куди? У свій покинутий район, де з відкритими блакитними очима залишився лежати мертвим її єдиний захисник Ском і де тепер облаштували свої лігва всілякі злодії та вбивці? Чи до системних, які допустили смерть її батьків, що так сподівалися на їхню допомогу? Надії на містян взагалі не було жодної... Усі вони слабкі: укус зомбі робить із них таких самих потвор. Вони не можуть боротися самі, тому й шукають захисту у системних воїнів, які собі ходять і тільки насміхаються з них.

 Дівчинка зрозуміла одне: у величезному місті, повному людей, вона залишилася зовсім одна. Тому їй довелося прийняти умови свого нового і жахливого друга, який прийшов нізвідки і невідомо чим насправді був.

 Спочатку на гроші, які їй давали доброзичливі люди, вона купувала дешеві ковбаски. Вабила ними — то запахом, а іноді й одламуючи дрібні шматочки, — заманюючи на територію заводу маленьких кішок і песиків. А там уже її друг завершував свою темну справу: заплутував перелякану жертву, що голосно скавчала, у кокон і затягував у темні глибини свого лігва. При цьому вона завжди присідала навпочіпки, заплющувала очі й щільно-щільно затуляла вушка долоньками, щоб нічого не чути й не бачити. Так тривало деякий час, і дівчинка навіть звикла та змирилася зі своєю роллю. Але, на жаль, її друг продовжував рости, і йому вже не вистачало кішок і собак. Крім того, останні, на подив містян, практично повністю зникли з прилеглих вулиць і районів.

 Сталося це якось... в один із найзвичайніших днів. До неї в кімнату зайшов друг, ледве протиснувшись у дверний отвір, і відразу заявив, що він дуже голодний. Потвора наказала більше не тягати собак — нехай дівчинка приведе когось більшого.

 П’яточка тоді довго й гірко плакала, сидячи на холодному камінні біля стіни при вході на ринкову площу. Вона не хотіла приводити ще когось, але й сама дуже боялася опинитися в жахливому коконі, де перетвориться на висохлий скелет, повністю висмоктана чудовиськом. Але дівчинка також знала, що вже ніколи не зможе втекти або позбутися свого друга. Вийти за межі стін міста було неможливо — там бродили страшні зомбі, а всередині нього павук навчився «кликати» малечу. Спочатку недалеко, але з часом його «поклик» став знаходити її, де б вона не була.

 І в той час, коли їй було так гірко й самотньо, коли сльози душили її й самі по собі лилися з очей, якась жаліслива тітонька з добрим обличчям, охаючи й ахаючи, довго гладила крихітку, заспокоюючи її, а потім поклала в ручки срібну монетку. Монетка була нова і яскраво блищала на сонці. Мала навіть перестала плакати, милуючись нею. Але, на жаль, цей блиск помітив один із вуличних хлопчаків, що блукали ринком у пошуках здобичі. А найгірше те, що ним виявився той самий нападник, який одного разу вже побив її та забрав усі гроші. Він тут-таки підбіг і спритно вихопив у неї з рук монету. Та отримавши несподіваний приз, усе ж не заспокоївся, а став вимагати ще, при цьому гамселячи її ногою в бік по тоненьких реберцях.

 Вона мотала головою й мугикала, намагаючись показати, що грошей більше немає, але хуліган не вірив. Тоді, схопивши малечу за тонке волоссячко, він із легкістю кудись її потягнув. Дівчинка кричала і вищала від болю та страху, але чомусь ніхто не приходив їй на допомогу... Як і колись до її батьків. Тим часом хлопчина притягнув її в один із захаращених провулків, де зовсім не було людей і тільки біля стіни стоRuntime корито, наповнене дощовою водою. Недовго думаючи, він схопив її за голову і повністю занурив у бруднючу воду, примовляючи, що якщо вона не видасть схованку з грошима, то він утопить її — і ніхто цього навіть не помітить. Після кількох таких занурень виснажена дівчинка, яку вчергове вирвало струменем брудної води, все ж наважилася…

 Хлопчисько довго кричав і верещав, не в змозі навіть пальцем поворухнути через уприснуту в нього отруту, поки павук замотував його в кокон. Відтоді вона зненавиділа воду й практично перестала митися, хоча раніше дуже любила купатися, особливо коли це робила мама.

 Зберігши срібну монету, дівчинка знайшла ще трьох підлітків із тих, хто вбив Скома, і майже так само, по черзі, заманила їх у пащу павука-людожера.

 А він усе ріс і ріс. Ті хлопці вже не могли нагодувати його розпухле, огидне тіло. П'яточка перестала спати, бо потвора приходила в її сни й починала пожирати її... Знову і знову. Мала божеволіла, уже не розуміючи, хто друг, а хто ворог, що правильно, а що ні. Хитрий павук усе-таки досяг своєї мети. Маленька, плутаючи сон із реальністю, вирішила помститися тим, кого звинувачувала в загибелі батьків — системним.

 Спосіб, який вона обрала, був простий. Вона починала з нещасним виглядом і зарюмсаним обличчям ходити за обраною жертвою. Ті спочатку слабо реагували, а згодом, розчулені її прив’язаністю, втрачали будь-яку обережність. У своєму бажанні допомогти бідолашній сирітці вони рано чи пізно опинялися на занедбаному заводі. А далі все відбувалося як завжди. Друг був задоволений... Друг їв! 

 Вона також була обережна. Хоча їй було всього три роки, своєю дитячою інтуїцією вона якось уміла відрізнити, хто з системних сильний і може протистояти її другу, а хто ще слабкий і не зможе дати гідну відсіч. Те, що, привівши сильного системного, вона могла назавжди позбутися свого страшного товариша, їй навіть на думку не спадало. Або вона просто не вірила і ненавиділа їх так сильно, що й не бажала від них жодної допомоги. Хоча павук теж навчився добре промивати дівчинці мізки. Але хоч як хижак старався, які б навіювання він не посилав у її змучений дитячий мозок, його час таки настав.