Частина 1

 З'явився місцевий із темного закутка однієї з будівель. Довготелеса і сухопар постать чоловіка в кепці невизначеного віку. Що стосується одягу — брудна кепка і майка, на ногах старі спортивні штани з відтягнутими колінами та стоптані кеди на босу ногу.

 Він крадькома озирнувся і, не помітивши нічого небезпечного (на свою думку), вальяжно підійшов до мене. Зупинившись за метр, запитав:

 — Здоров був, хлопче! Я бачу, ти з «системних», тільки-но з’явився? Новачок? Тоді ласкаво просимо, мене звуть Сьома! — і він простягнув руку.

 Хоп! І я на секунду завис...

 [СИСТЕМА] Увага! Для повного ознайомлення з функціоналом завдань, базою даних, доступом до ресурсів та характеристик, а також для повного контакту з іншими об'єктами — рекомендується ввести ІМ'Я, яке в майбутньому буде прописано в системі.

 Теж мені, знайшла час! Головне — саме тоді, коли мав би статися перший контакт із представником тутешньої раси, хоча більше схожим на місцевого п'яницю, але менше з тим. Та, дивлячись на Сьому, що застиг із простягнутою рукою і не подавав жодних ознак руху, я зрозумів: процес реєстрації — обов’язковий. Й зайшов у систему…

 «Будь ласка, оберіть ім'я, яке ви будете використовувати в процесі впровадження в суспільство»:

 Подумки кажу: «Олександр»...

 — Ім'я зайняте! Виберіть інше або система запропонує свій варіант!Вибрати щось, що було б потужним, сильним... Якщо вже божеволіти, то хоча б із красивою назвою!

 — Тайфун.

 — Зайнято.

 — Смерч.

 — Зайнято.

 — Грім.

 — Зайнято.

 — Буря.

 — Зайнято.

 — Валун.

 — Зайнято.

 — Задовбали!

 — Зайнято.

 Пам'ятаю, коли свого часу я грав у комп'ютерні ігри, така ж ситуація зводила мене з розуму. Як же я повинен назвати себе, щоб продовжувати далі?

 Спроба друга.

 — Саня.

 — Зайнято.

 — Саша.

 — Зайнято.

 — Степан!

 — Зайнято.

 — Вован.

 — Зайнято.

 — Вовчик.

 — Зайнято.

 — Асфальтоукладач.

 — Зайнято.

 — Дефібрилятор.

 — Зайнято.

 — Дебіл!

 — Зайнято.

 Так! Я спокійний! Я абсолютно спокійний і врівноважений... Давай подивимося, що може запропонувати Система!

 — Тайфун 27484, Смерч 06869, Грім 65774.

 — Система! Зупинити! Йдемо на третє коло.

 — Василь.

 — Зайнято

 — Бегемот.

 — Зайнято.

 — Веселун У.

 — Зайнято.

 — Веселун И.

 — Зайнято.

 — Ее-х, — важко зітхнув я. Це, мабуть, ніколи не закінчиться.

 [СИСТЕМА] Назву «Еех» прийнято і зареєстровано. Бажаємо Вам успіхів у виконанні поставлених перед Вами завдань.

 — Чекай! Куди! Яка така реєстрація! Що за жарти, ану стопе!

 Та вже було пізно. Тепер я буду диваком із химерним прізвиськом. От халепа!

 — Чого мовчиш, підвис? — це Сьома, що все ще стояв із витягнутою рукою. — Чи западло привітатися з хорошою людиною?

 — Та начебто не з гордих, тільки бачиш — одна рука зайнята, а інша... — у правій я тримав зброю, а лівою прикривав сором. — Інша теж зайнята.

 — Та бачу, не сліпий, прикольнутися хотів... Усі ви, системні, з'являєтеся без барахла на собі. Ех, шкода, що не дівчину якусь закинуло, та таку, щоб кров із молоком, та ще й молодесеньку. Ось на що б я подивився. І не тільки… — сказав він, прибираючи руку. — Ну, а ти що скажеш, хоч представся?

 — Еех.

 — Ти чого зітхаєш? Я питаю, як тебе називати?

 — Так і називати! Еех.

 — Ти що, хлопче, так Систему дістав, що вона аж «зітхати» почала, побачивши тебе... ги-ги-ги! — посміявшись над власним жартом, він продовжив: — Хоча я чув прізвиська і гірші. Наприклад...

 Дивно було вести розмову ні про що, коли поруч на стіні йде справжній бій. Та не просто бій, а, судячи зі зростаючого гуркоту і стрілянини, запекла битва на смерть. А тут, унизу, сидить волоцюга, який собі спокійно розмовляє про імена, ніби те, що відбувається вгорі, його зовсім не стосується.

 — А тут можна десь розжитися одягом? Бо бігати з голою дупою якось незручно, — вирішив я змінити тему...

 — Тепер ніде. Хоча з полеглих можеш щось зідрати, якщо щось подобається. Але не раджу — побачать, схопиш статтю за мародерство. А так, щоб купити чи виміняти на даний час — ніяк не вийде. Всі торговці та бариги наразі закриті або переховуються. Хіба ти не бачиш, що відбувається... Заражені вже пішли третьою хвилею, ось-ось проб’ють оборону.

 — А чому ти не там? — поцікавився я.

 — А чому ти не там? — передражнив він мене. — Ви, системні, під опікою своєї божественної структури маєте все: і шляхетний одяг, і зброю, і сильні навички. А ще з благ її вам постійно сиплються з неба всілякі смачні «плюшки». Коротше — і честь вам, і хвала! А я — бідна, звичайна людина, народжена під цим сумним небом і тут же кинута напризволяще таким же бідолахою. І немає в мене ані меценатів, ані навичок, ні гідної зброї, і навіть грошей, щоб це все купити. А ти ще кажеш, чого я не там. З чим мені там бути — з діркою в кишені?

 — Ну, ти... Вибач. Я просто не в курсі, що тут відбувається. Тільки-но з'явився...

 — Ось! Бачиш! Тільки-но з'явився і вже образив хорошу людину. Е-ех... І це я не ім’я твоє вимовляю, а сумно зітхаю... Недобре, Еех. — Він похитав головою і додав: — Хоча все-таки ім’ячко міг би і пристойніше взяти, ги-ги-ги!

 — Ім'я як ім'я! Чого докопався? Чи мені воду з нього пити?

 — Не скажи, може, чув вислів: як ти човен свій назвеш — так на ньому й попливеш! — авторитетно заявив Сьома, ще й піднявши вказівний палець вгору.