Посмертна гра. Книга перша.

Людство завжди цікавило, що ж нас таки чекає після смерті?.. Рай? Пекло? Джаннат? Вальгала? А може, реінкарнація, коли ми відродимося в те, на що заслужили накосячивши в попередньому житті.

Або ймовірно, доведеться зі зброєю в руках захищати багатотисячне місто від навали полчищ мерців, інфікованих жахливим зомбі-вірусом, який до того ж має здатність мутувати в ще більш небезпечні і смертоносні форми, які не відають ні жалю, а ні милосердя та не знають втоми.

Але коли у тебе в руці легендарна зброя, поруч плече вірного товариша, а всі твої параметри прокачані якоюсь невідомою предвічною  Системою, то і біда - не біда. Одне не добре - відступати нікуди, та й вдома дідька лисого спочиватимеш на лаврах... Адже там на тебе чекає маленька трирічна дівчинка-сирота, яку ти прихистив з жалю. Адже для своїх років настільки мале та худюще, що здається, чхни - розсиплеться. Але... Перевернутий на підлогу повнісінький нічний горщик, невідомо як перекинуті меблі, постійне недосипання, скарги сусідів і навіть примусові роботи в каналізації - ось що ховається за зворушливим дитячим личком з радісною посмішкою і кумедним переднім зубчиком.

Та, як то кажуть: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». І тепер стає незрозуміло, чи перебуваєш ти в раю, чи десь там, куди не дуже хотілося.

"Але, часу на балачки вже немає, тому що здається, десь щось розхріначили. Не знаю де, що, але винуватець – стовідсотково всюдисуща, невгамовна бешкетниця! Хоч би біда нікого не скалічила, та й сама залишалася цілою, бо хай там що, але ж моя...».

                                                       Розділ перший

— Ах, ти ж с... а! - закричав це вголос, чи тільки думка промайнула? Але далі все ... Світло яскравих автомобільних фар... удар... спалах різкого болю і темрява...

От лихо, ну не так мені хотілося померти, і не з такими словами! Думав наостанок поважним голосом сказати щось розумне, вічне, і спокійно закрити втомлені повіки. Ага, якраз! Тіло в хлам, останніми словами згадав псячу матір… просто шедеврально. В пеклі аплодують стоячи.

Але як сталося, так вже і сталося. Та мої потойбічні думки перервало якесь повідомлення, що вискочило з темряви:

 - (Система) Об'єкт захоплено, матриця цілісна, можлива повна реінкарнація зі збереженням інтелектуальних і фізичних можливостей, плюс додаткова регенерація, для кращого виконання функціональних обов'язків.

 «Ого!  А далі що, і головне, куди?» - вилетіла моя нова думка (хоча незрозуміло звідки й куди вона вилетіла, бо для мене тепер не існувало ні часу, ні простору, а чорнота здавалася абсолютною), але тут мої думки вдруге перервали:

— Знову тільки один? - з темряви долинув голос (вже не системний, інший, більш людський), і було не дуже зрозуміло, це говорить чоловік чи жінка, хоча, як на мене, звучало скоріше поєднання обох тембрів, складалося таке відчуття мов с одного тіла декілька різних осіб одночасно балакає, коротше якась незрозуміла маячня.

 — На жаль, — відповів інший в такому ж діапазоні. - Досі не вдалося вдосконалити та стабілізувати систему вилучення матриці.  Одна або дві душі, максимум. Були випадки коли навіть неповну половину виривало, і таке траплялося не раз. Що поробиш, людське єство – це тонка матерія. Працюємо.

— Так, я про це знаю, — з жалем сказав співрозмовник. - Сам постійно в процесі, але кров з носа потрібно щось з цим робити, інакше втратимо Tерру!

— На жаль, кількість інфікованих зростає в геометричній прогресії...

— Якби тільки це... Так вони ж ще й постійно прогресують, а їх мутації набувають нових, більш досконалих і страхітливих форм... Ну все, поки що досить про погане, хто в нас цього разу?

- Особа чоловічої статі, 27 років, зріст метр дев'яносто, вага 115 кілограмів, дужої м’язової маси. Дивно, але всі внутрішні органи знаходяться в хорошому стані. Трохи підвищений рівень холестерину, здорове харчування не були частиною однієї з його чеснот. В результаті фізичних навантажень не раз спостерігалося защемлення поперекового нерва і розтягнення спинних м'язів, але на щастя нічого клінічного. Відсутній верхній, бічний зуб... Результат однієї з бійок, хоча за характером флегматик, врівноважений, і аж ніяк не схильний до насильства. Напевно, що в підлітковому віці акліматизація до міського агресивного середовища не пройшла безслідно. Поритися у спогадах?

- Зайве. Що з бойовими якостями; Спортсмен, майстер спорту, на якому рівні базова військова підготовка, чи брав участь у збройних військових конфліктах, може був учасником активних злочинних угруповань?

-  Нічого з вищезгаданого. Ніде не служив. За грошову винагороду його визнали непридатним і списали в запас. Щодо бойових навичок... Більше півтора року в секції боксу, з 17 років до 19, з досить непоганими показниками - перші місця на місцевих та регіональних змаганнях. Останні п'ять років відвідував тренажерний зал, бодибілдинг, до занять ставився серйозно. До складу злочинних угруповань не входив. І навіть за хуліганство ніколи не притягувався. Абсолютно чистий перед законом. З навичок добре розвинене володіння холодною зброєю, ножовий бій. Стараннями сусіда по сходовій клітці, який служив у диверсійних військах. А ось володіння вогнепальною зброєю знаходиться на досить низькому рівні. Кілька разів, стріляв на стрільбищі та в тирі, раз чи два на рік з компанією, з’їздили на пейнтбол, це гра у них така ... стріляти один в одного не бойовою зброєю, зарядженою кульками з фарбою. Але, як це не дивно звучить, теоретична база для малокаліберних і середньо каліберних типів зброї досить багата. Принаймні, в моделях розуміється.

- У всякому разі, це нікуди не годиться, жах якийсь! Їх світ весь час мене дивує, і завжди в гіршу сторону. Цей, принаймні хоч зберіг своє фізичне здоров'я... У них що, так все добре, і взагалі немає воєн, і можна так недбало ставитися до своїх силових якостей та бойових вмінь?