Коли мрієш про велику родину та собаку

Усі події та люди, описані в романі, вигадані. Будь-які збіги з реальним життям випадкові.

Я легко вкладав угоди, розробляв та втілював проєкти і вигідно інвестував кошти. Моя доля була чудовою бізнес-партнеркою, але нікудишньою свахою. Мабуть, стріла амура випадково вцілила їй в дупу і вона не на жарт посварилася з кучерявими бешкетниками. В коханні мені об’єктивно не щастило. І так було завжди.

Не дивлячись на старання медіа, які пропагували образ бізнесмена як запеклого брутала-ловеласа, я був доволі далеким від цього стереотипу. З прекрасною статтю тримався ввічливо, але стримано. Панянок з хижим поглядом та ласих до грошей й взагалі побоювався.

На четвертому десятку мені стало зрозумілим те, що інші усвідомлюють іще до повноліття: повноцінне щастя неможливе без другої половинки. Робочий день у офісі пролітав швидко та був щедрим на події, але повертаючись додому, я все частіше мріяв про сімейну вечерю біля каміну, дитячий сміх та великого собаку.

Нічого з цього у мене не було. Увечері я відкривав упаковку однопроцентного сиру, так-так, холостяцьке життя перетворило мене на затятого зожника.  Дитячий сміх я чув переважно у сусідів. Зізнаюся, інколи він здавався мені пекельним. І навіть собаку я не міг завести через те, що… Ні, я не страждав на алергію. І час аби погуляти з ним у мене б знайшовся. Але сам по собі пес був мені непотрібен, він додався бонусом до комплекту під назвою «щастя».

У те, що ніхто не зможе зробити будь-яку справу краще за професіоналів, я повірив у шістнадцять років. Саме тоді я вперше підстригся у перукарні, навідріз відмовившись довіряти зачіску мамі. Здається, вона трохи образилась, але це позитивно вплинуло на мій імідж і навіть підняло рейтинг серед однолітків. Як тільки я навчився заробляти гроші, звератится до фахівців з усіх важливих питань стало моєю доброю традицією.

Пошуки кохання я відносив саме до категорії важливих питань. Безініціативно чекати на нього мені набридло. Якби я свого часу аналогічним чином поставився до самореалізації та збагачення, ходив би зараз голий й босий, перебиваючись з хліба на воду. Тому чи варто дивуватись моїй самотності? Настав час брати справу у власні руки! Точніше, доручити її справжнім профі.

***

В шлюбній агенції «Пошук долі» клієнтів зустрічали радо та привітно. На зустріч чоловіку крокувала білявка модельної зовнішності бальзаківського віку.

— Доброго дня, пане Сергію! Мене звуть Ірина і я – директорка цієї чудової агенції, завдяки якій сотні людей знаходять своє кохання та створюють родини. Ми раді, що сьогодні Ви завітали саме до нас. Чай? Каву? — Люб’язно запитала вона.

— Подвійний еспресо без цукру.

— Аліно, дві кави до мого кабінету, будь ласка. — Звернулася білявка до симпатичної секретарки.

А ноги в цієї Аліни нічого так. Цікаво, чи вільна вона?

— І так, яку саме жінку Ви бажаєте зустріти з нашою допомогою, Сергію? — М’який голос директорки агенції відволік його від думок про бездоганну фігуру секретрки.

— Вродливу, розумну, ніжну, тендітну, доглянуту й хазяйновиту. — Взявся перечисляти він.

— Ми вміємо шукати саме таких. — Запевнила пані Ірина. — Але ж Ви розумієте, що такі послуги не можуть коштувати дешево?

Чоловіку стало трохи незручно, так, ніби його запідозрили у неплатежеспроможності.

— Звичайно, я ознайомився з прайсом на сайті. Умови мене цілком влаштовують.

— Добре! Тоді давайте підпишемо договір про надання послуг, Ви отримаєте реквізити для оплати, після чого можемо переходити до пошуків!

***

Свою роботу менеджерка Таня відверто не любила. Коли вона йшла влаштовуватися до шлюбної агенції, то уявляла свої обов’язки творчими й цікавими. Щодня поєднувати людські серця та долі, підшукуючи ідеальних партнерів. Фактично власноруч створювати нові пари і навіть сім`ї! Хіба може бути щось захопливішим?

Реальність же виявилася куди буденнішою, а обов’язки справжньою рутиною. Клієнти були як під копірку і майже всі хотіли неможливого. Сорокарічні чоловіки шукали цнотливих, юних, але самостійних панянок, які вже встигли реалізуватися в житті. Жінки мріяли про забезпечених, сильних чоловіків, які б піклувалися про них та їхніх дітей, а ще були одночасно ніжними й брутальними. А хтось просто вмів робити гроші на одвічній людській вірі в диво.

В глибині душі, дівчині хотілося покинути таку роботу, але не дивлячись на всі її недоліки, у неї була одна суттєва перевага – гарна зарплатня. Таня мала великі сумніви щодо змоги знайти кращу альтернативу, тому залишалася сидіти на своїй компактній дупці рівно.

Сьогоднішній клієнт виглядав у агенції трохи інородньо. Зазвичай, чоловіки почували тут себе  господарями і думали, що відваливши штуку баксів за місяць пошуків, купили все і всіх. Цей же тримався сором’язливо і навіть трохи ніяковів. А ще й власник туристичної агенції. Цікаво, такі дійсно стають підприємцями? Якийсь він невпевнений для бізнесмена. Мабуть, є ним тільки номінально, по документам.

— Який бажаний вік Вашої другої половинки? — На мить відвівши погляд від монітору комп’ютера, але не припиняючи бігати пальцями по клавіатурі, запитала вона.

— Від двадцяти до тридцяти. Ні, краще до двадцяти п’яти. — Трохи подумавши, виправив Сергій самого себе.