Глава 5. Занадто тихо

Вечір опустився повільно.

Після історії зі світлом квартира ніби стала теплішою. Марина навіть увімкнула маленьку лампу біля дивана, щоб не залишатися у повній темряві. Максим малював за столом, висунувши язика від старання. Данило сидів на підлозі й гриз вухо ведмедика.

Було тихо.

Незвично тихо.

Марина ловила себе на думці, що прислухається до стіни. Звідти не долинало жодного звуку. Ні кроків, ні голосу, нічого.

Наче квартира поруч була порожньою.

Вона сама не зрозуміла, чому це раптом почало її тривожити.

— Мамо, дивись, — Максим підняв малюнок.

На ньому були намальовані три фігурки. Велика і дві маленькі. А поруч — ще одна висока.

— Це хто? — тихо запитала Марина.

— Це ми, — пояснив він. — А це сусід.

Марина здивовано подивилася на нього.

— Чому він тут?

Максим знизав плечима.

— Бо він поряд.

Проста відповідь чомусь зачепила сильніше, ніж мала б.

Раптом Данило видав звук, схожий на сміх. Потім встав, похитнувся і зробив крок. Маленький. Невпевнений.

Марина завмерла.

— Максим… дивись…

Ще один крок.

І ще.

Данило хитнувся і впав просто їй на коліна.

— Ти пішов… — прошепотіла вона, не вірячи.

Сльози миттєво наповнили очі. Вона притиснула його до себе.

— Ти пішов, зайчику…

Максим засміявся.

— Він тепер великий!

Марина сміялась крізь сльози. Хотілося комусь це сказати. Поділитися. Просто сказати: "Він зробив перші кроки".

І вона знову подумала про стіну.

Дурна думка.

Але вона все ж підійшла ближче. Провела долонею по холодній поверхні.

— Він сьогодні пішов… — тихо прошепотіла вона, сама не знаючи навіщо.

Тиша.

Жодної відповіді.

Звісно.

Вона ледь усміхнулась і повернулась до дітей.

Минуло хвилин десять. Марина саме вкладала Данила спати, коли почула звук.

Тихий.

Тук.

Вона завмерла.

Ще один.

Тук.

Вона повільно підняла голову і подивилася на стіну.

Серце почало битися швидше.

Вона підійшла ближче.

— Так?… — тихо сказала вона.

Кілька секунд тиші.

Потім один короткий стукіт.

Тук.

Марина раптом зрозуміла.

Він відповів.

Вона сама не помітила, як усміхнулась.

І вперше ця стіна перестала бути просто стіною.