Розділ 7

Наступні тижні стали для Романа емоційним випробуванням. Після відвертої розмови з Катериною та визнання своєї соціопатії на терапії, він почав активно працювати над собою, прагнучи стати кращою версією себе.

Кожного дня Роман зустрічався зі своїм терапевтом, намагаючись дослідити коріння своїх проблем. Під час сеансів він відкривався, ділячись найпотаємнішими страхами та сумнівами.

- Доктор, я... Я так боюся, що моя соціопатія зруйнує все, що я намагаюся побудувати з Катериною, - тихо промовив Роман, уникаючи зорового контакту. - Вона така чуйна і відкрита, а я... Я не впевнений, чи зможу дати їй те, що вона заслуговує.

Терапевт уважно подивився на нього, киваючи.

- Романе, ваші побоювання цілком зрозумілі. Але ваша відвертість і бажання змінитися є важливим кроком на шляху до здорових стосунків, - сказав він, підбадьорливо. - Ми разом попрацюємо над тим, як найкраще підійти до цієї ситуації.

Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з допомогою професіонала він зможе знайти шлях до змін.

- Доктор, я... Я хочу стати кращою версією себе. Я не хочу, щоб моя соціопатія зашкодила Катерині, - сказав він, рішуче стискаючи кулаки. - Що мені потрібно робити?

Терапевт посміхнувся.

- Романе, ваше бажання змінитися - це дуже похвальна риса. Ми почнемо з ретельного дослідження ваших симптомів і розробимо комплексний план терапії, - пояснив він. - Це включатиме індивідуальну роботу, групові заняття та, можливо, медикаментозну підтримку. Найважливіше - ваша готовність до змін.

Роман кивнув, відчуваючи, як напруга всередині нього потроху спадає. Він знав, що попереду ще багато роботи, але тепер відчував, що не самотній у цьому.

Під час наступних сеансів Роман відкривався все більше, ділячись своїми найглибшими страхами та сумнівами. Терапевт уважно слухав, допомагаючи йому знаходити шляхи до самопізнання.

- Романе, ваші спостереження та відчуття - це ключ до розуміння ваших проблем, - сказав терапевт, занотовуючи щось у своєму блокноті. - Ми будемо крок за кроком досліджувати, як ваше минуле та життєвий досвід сформували ваші соціопатичні риси.

Роман кивнув, відчуваючи, як всередині нього народжується бажання змін.

- Я... Я хочу зрозуміти, чому я такий, - тихо промовив він. - Я не хочу, щоб моя соціопатія зашкодила Катерині.

Терапевт посміхнувся.

- Ваше ставлення надихає мене, Романе. Ми разом знайдемо шлях до здорових стосунків, - сказав він, підбадьорливо поклавши руку на його плече.

Під час наступних сеансів Роман занурювався все глибше у свій внутрішній світ, досліджуючи дитинство та ранні стосунки з батьками. Він розповідав про те, як завжди почувався відчуженим, не розуміючи своїх емоцій.

- Мої батьки ніколи не показували мені, що таке любов, - тихо промовив Роман, опустивши погляд. - Вони завжди були такими холодними й відстороненими. Можливо, саме тому я ніколи не міг встановити справжні емоційні зв'язки.

Терапевт кивнув, занотовуючи щось у своєму блокноті.

- Ваші спостереження дуже важливі, Романе. Дитинство формує наш емоційний світ, і ваш досвід, безсумнівно, вплинув на ваші стосунки з оточуючими, - сказав він, уважно дивлячись на Романа. - Але ми можемо працювати над тим, щоб змінити ці патерни.

Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Він знав, що попереду ще багато роботи, але тепер відчував, що не самотній у цьому.

Під час одного з наступних сеансів терапевт запропонував Романові спробувати групову терапію.

- Романе, я думаю, що групові заняття можуть бути дуже корисними для вас, - сказав він, уважно дивлячись на Романа. - Ви зможете поділитися своїми переживаннями з іншими людьми, які проходять схожі труднощі. Це допоможе вам навчитися краще розуміти емоції та встановлювати зв'язки.

Роман відчув, як всередині нього народжується тривога. Йому завжди було важко відкриватися перед іншими.

- Я... Я не впевнений, чи зможу я відкритися перед незнайомими людьми, - тихо промовив він. - Це здається таким складним.

Терапевт посміхнувся.

- Я розумію ваші побоювання, Романе. Але це важливий крок на шляху до змін, - сказав він, підбадьорливо. - Я буду поруч, щоб підтримати вас. Ви не самі в цьому.

Роман зібрався з думками і кивнув. Він знав, що повинен подолати свої страхи, якщо хоче стати кращою версією себе.

Наступного тижня Роман прийшов на своє перше групове заняття. Коли він увійшов до кімнати, його охопив неспокій, але він зібрався з духом і сів на вільне місце

Інші учасники групи привітали його з розумінням, і Роман поступово почав відкриватися, ділячись своїми переживаннями. Він був вражений, наскільки схожими були історії інших людей.

- Я завжди почувався таким самотнім, - тихо промовив Роман, відчуваючи, як всередині нього народжується хвилювання. - Я ніколи не міг встановити справжні емоційні зв'язки з оточуючими.

Інші учасники групи кивали, співчутливо дивлячись на нього.

- Ми розуміємо вас, Романе, - сказала одна жінка, обережно торкаючись його руки. - Це важкий шлях, але ми всі тут, щоб підтримати один одного.

Роман відчув, як всередині нього народжується почуття полегшення. Він не очікував, що зможе так легко відкритися перед незнайомцями.

Протягом наступних тижнів Роман регулярно відвідував групові заняття, знаходячи там підтримку та розуміння. Він ділився своїми страхами та сумнівами, і поступово почав відчувати, як його стіни поволі руйнуються.

Одного дня, після особливо емоційного заняття, Роман зустрівся з Катериною в їхній улюбленій кав'ярні. Він знав, що повинен бути відвертим з нею, навіть якщо це означає ризикувати їхніми стосунками.

Коли Катерина підійшла до столика, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання.

- Катерино, я... Я хотів би поговорити з вами про дещо важливе, - почав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі.

Катерина посміхнулася і сіла навпроти нього.