5

Дванадцять ударів півночі розрізали тишу на дрібні шматочки. Ось і минув ще один рік. Рік, що наближає Діану до коронації. Через довгих чотирнадцять років його сонце стане королевою, а він — її повноправним охоронцем.

А вже завтра Майк побачить Тронну Залу, місце майбутньої коронації. Ледве випросив у батьків дозволу!

Майк заправив локон Діаниного волосся за вухо, боячись розбудити. Вони дивилися старий мультфільм на проекторі, а Діана взяла і заснула.

Майк вбирав її поглядом, бажаючи закарбувати в пам’яті всі детальки лиця. Він не знав, коли знову вдасться побачитись. Однак передчував: Агап не дозволить зустрітися найближчим часом, бо вони, бачте, занадто сильно прив’язалися!..

Цієї ночі Майк не хотів спати, але непомітно для себе, під спокійне Діанине дихання, поринув у сонреальність.

Прокинувся він удосвіта й безжально розбудив солодко сплячу Діану. Вона любить зустрічати світанки. І сьогоднішній світанок Майк бажав зустріти з нею.

Вони піднялися гвинтовими сходами на терасу, де всілися на килим та вкрилися одним пледом.

Небо почало повільно розфарбовуватися в рожево-помаранчеві смуги, вивільняючи собою ніч.

Діана дивилася на світанок, Майк же дивився на неї. В її блакитних очах віддзеркалювалися сонячні промені, а волосся стало ще золотавішим.

— Ти гарна. Дуже… — Майк не помітив, як промовив ці слова вголос.

Діана повернула до нього голову, задоволено всміхаючись. І Майк перестав вагатися — поцілував її у вуста. Ті дійсно були вологими та теплими, але… з медовим солодким присмаком.

Вони дивилися одне одному у вічі, обіймаючись під пледом. Цей спогад однозначно стане найкращим у Майковому житті.

— Апельсинчик…

— М-м-м?

— Я люблю тебе…

В голові Майка враз щось зірвалося, а серце солодко стислося. Він першим хотів зізнатися в почуттях, але натомість його сонце його випередило.

Майк не хотів порушувати традиції та Закони свого світу, але якщо і порушувати — то тільки заради свого сонця.

Піддавшись почуттям, Майк обійняв Діану міцно-міцно й прошепотів над вушком:

— Я теж тебе, сонце, люблю.

Коли вони зустрінуться наступного разу, він повторюватиме ці слова щомиті, не вагатиметься ні секунди.

Але Майк ще не знав: незабаром його сонце заховається за темними похмурими хмарами, а життя стане дев’ятим колом пекла.