Попри заборону

Глава 6

Ранок двадцять п'ятого травня розпочався для Оріяни Срібної незвично рано.

Дівчина прокинулася ще до будильника. Кілька хвилин лежала, дивлячись у стелю, а потім різко сіла.

Сьогодні вона мала подати документи до академії Местер.

Думка про це змусила її серце забитися швидше.

Оріяна чекала цього дня цілий рік. Вона вивчала підручники, розв'язувала задачі, проводила експерименти й потай готувалася до вступних випробувань.

Тепер настав час зробити перший офіційний крок.

Дівчина підвелася, вмилася й одягнула світлу блузку та темну спідницю.

На письмовому столі лежала папка з документами.

Оріяна відкрила її та вкотре перевірила вміст.

— Свідоцтво про народження... Документ, що посвідчує особу... Підтвердження освіти... Заява...

Вона звірилася з переліком, який отримала разом із листом академії.

Усе було на місці.

— Здається, нічого не забула.

— Ти це вже вчора тричі перевіряла.

Оріяна обернулася.

У дверях стояла Ніна.

— Доброго ранку, — усміхнулася дівчина.

— Доброго. Хвилюєшся?

— Трохи.

— Трохи? — Ніна підняла брови. — Ти вчора навіть вечеряла з папкою поруч.

Оріяна засміялася.

— Просто не хочу припуститися помилки.

— Тоді поснідай нормально. Академія нікуди не втече.

— Уже йду.

Ніна затрималася біля дверей.

— Оріяно...

— Так?

— Якщо тобі знадобиться допомога з документами, скажи.

Дівчина здивовано поглянула на неї.

— Дякую. Але думаю, впораюся.

— Я теж так думаю.

Ніна усміхнулася й вийшла.

Оріяна ще мить дивилася їй услід.

Кілька тижнів тому така розмова здавалася неможливою.

За сніданком Стефан уважно спостерігав за старшою сестрою.

— Орі, а ти сьогодні вже підеш навчатися?

— Ні. Сьогодні тільки подам документи.

— А коли навчатися?

— Якщо складу іспити, то з першого вересня.

Хлопчик задумався.

— Це після літа?

— Так.

— А ти житимеш там?

— Можливо, в гуртожитку академії. Але ще нічого не вирішено.

— А що таке гуртожиток?

— Це будинок, де живуть студенти.

— Усі разом?

— У різних кімнатах.

Стефан насупився.

— А чому ти не можеш жити вдома?

— Бо академія далеко звідси. Щодня їздити буде незручно.

— А в тебе ж є ще один будинок!

— Є. Але він теж далеко від академії.

Хлопчик невдоволено склав руки.

— Мені це не подобається.

Вадим відклав чашку.

— Стефане, Оріяна не назавжди їде.

— А на канікули приїжджатиме?

— Звичайно, — запевнила дівчина.

— І подарунки привозитимеш?

— Якщо добре поводитимешся.

— Я завжди добре поводжуся!

Ніна засміялася.

— Особливо коли ховаєш цукерки під подушкою.

— Мамо!

Оріяна теж розсміялася.

Напруга, яка супроводжувала її від самого пробудження, трохи послабшала.

Будівля академії Местер виявилася ще величнішою, ніж Оріяна пам'ятала.

Високі вежі здіймалися над дахами сусідніх будинків. На кам'яному фасаді виднілися старовинні магічні символи, а над центральним входом сяяла назва закладу.

Дівчина зупинилася перед воротами.

Вона бачила академію раніше, але ніколи не заходила сюди як майбутня вступниця.

Тепер усе було інакше.

Оріяна міцніше притиснула папку до грудей і рушила вперед.

На подвір'ї було людно.

Хтось поспішав на заняття, хтось розмовляв біля фонтану, а кілька молодих людей стояли біля дошки оголошень.

Оріяна підійшла ближче.

На одному з аркушів великими літерами було написано:

«Приймання документів вступників — адміністративний корпус, перший поверх».

— Отже, мені туди.

Вона знайшла потрібну будівлю й увійшла всередину.

У коридорі стояла невелика черга.

Попереду Оріяни юнак із темним волоссям нервово перегортав документи.

— Перепрошую, — звернувся він до неї. — Ви теж на вступ?

— Так.

— А ви знаєте, чи потрібно окремо подавати довідку про магічні здібності?

— У переліку, який мені надіслали, вона зазначена лише для деяких напрямів.

— Справді?

— Так. На який напрям вступаєте?

— Магічне право.

— Тоді краще уточніть у приймальній комісії.

— Дякую.

Юнак полегшено видихнув.

— А ви куди?

— На магічну науку.

Він здивовано підняв брови.

— Серйозно? Кажуть, там складні іспити.

— Я знаю.

— Тоді бажаю успіху.

— І вам.

Незабаром черга дійшла до Оріяни.

За столом сиділа жінка років п'ятдесяти з акуратно зібраним волоссям.

— Доброго дня. Ваші документи, будь ласка.

— Доброго дня.

Оріяна простягнула папку.

Жінка уважно переглянула заяву.

— Срібна Оріяна Владиславівна?

— Так.

— Дата народження — двадцять друге травня?

— Так.

— Нещодавно виповнилося вісімнадцять. Вітаю.

— Дякую.

Працівниця перевірила решту документів.

— Напрям підготовки — магічна наука.

— Саме так.

— Чому обрали його?

Оріяна на мить розгубилася.

— Перепрошую?

— Мені просто цікаво. Не так багато вступників обирають цей напрям.

Дівчина трохи подумала.

— Я хочу досліджувати магічні властивості речовин. Зрозуміти, як вони взаємодіють і як їх можна використовувати.

— Уже маєте досвід?

— Проводила власні досліди.

Жінка підняла очі від паперів.

— Самостійно?

— Так.

— У спеціально обладнаній лабораторії?

Оріяна вагалася лише мить.

— У мене є невелика домашня лабораторія.

— Цікаво. А хто керував вашими дослідженнями?

— Ніхто. Я користувалася підручниками та науковими працями.

Працівниця уважніше подивилася на неї.

— Самостійна підготовка потребує дисципліни. Але пам'ятайте, що практична магічна наука вимагає дотримання правил безпеки.

— Я знаю. Використовую захисні пристрої й не працюю з речовинами, властивостей яких не розумію.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше