Перші травневі дні видалися теплими. Сонце щедро заливало вулиці, дерева вкрилися молодим листям, а Оріяна Срібна майже не помічала весняної краси.
Усі її думки були зайняті майбутніми іспитами.
До першого випробування в академії Местер залишалося трохи більше місяця. Дівчина готувалася до вступу цілий рік, але тепер, коли отримала офіційне запрошення, час наче прискорився.
Того ранку Оріяна прийшла до батьківського будинку раніше, ніж зазвичай.
Вона відімкнула двері, увійшла всередину й одразу попрямувала до кімнати, яку облаштувала під лабораторію.
На полицях стояли скляні посудини, коробочки з мінералами та ретельно підписані зразки. Біля вікна височів робочий стіл, завалений зошитами.
Оріяна поклала сумку на стілець і розгорнула один із записників.
— Отже, сьогодні спробуємо ще раз, — промовила вона сама до себе.
На столі лежали два невеликі кристали.
Перший, блакитний, мав властивість накопичувати магічну енергію. Другий, бурштиновий, міг поступово віддавати її назовні.
Обидва матеріали були добре відомі. Проте Оріяна хотіла перевірити, чи можна поєднати їхні властивості так, щоб отримати стабільне джерело живлення для невеликих магічних пристроїв.
— Якщо все вийде, енергія надходитиме рівномірно, — прошепотіла дівчина.
Вона вже проводила схожі досліди, але жодного разу не отримала достатньо стійкого результату.
Оріяна надягнула захисні рукавички, встановила кристали в спеціальні тримачі та накрила робочу ділянку прозорим захисним ковпаком.
Потім зосередилася.
Її магічний дар дозволяв відчувати властивості речовин і встановлювати між ними зв'язки. Проте він не міг створювати нову властивість із нічого. Саме тому кожен експеримент вимагав точних розрахунків.
Блакитний кристал засвітився.
За мить відгукнувся бурштиновий.
Між ними простягнулася тонка срібляста нитка.
— Є! — усміхнулася Оріяна.
Але радість виявилася передчасною.
Срібляста нитка затремтіла, розділилася на кілька слабких променів і зникла.
Світіння обох кристалів згасло.
— Знову?!
Оріяна невдоволено відсунула стілець.
Вона була впевнена, що правильно розрахувала кількість енергії.
Дівчина перевірила записи.
— Перший кристал накопичує... Другий віддає... Чому ж вони не можуть працювати разом?
Вона повторила дослід.
Цього разу зв'язок протримався трохи довше, але результат залишився таким самим.
Оріяна зітхнула.
— Ні, так не піде.
Вона вимкнула захисний пристрій, зачекала, поки кристали остаточно втратять активність, і взялася до обчислень.
Минуло майже пів години.
За цей час дівчина кілька разів перевірила власні формули, але не знайшла помилки.
Нарешті вона підвелася й підійшла до полиці з підручниками.
— Можливо, я щось пропустила...
Оріяна витягла товсту книгу з магічного матеріалознавства.
Гортаючи сторінки, вона натрапила на розділ про швидкість передачі енергії.
Дівчина завмерла.
— Ось воно!
Вона поспішно повернулася до столу.
Усі попередні розрахунки враховували кількість енергії, але не швидкість, із якою бурштиновий кристал намагався її віддавати.
Блакитний накопичував енергію повільніше, ніж другий встигав її вивільняти.
Через це зв'язок руйнувався.
— Я намагалася поєднати властивості, не врахувавши їхньої взаємодії, — сказала Оріяна.
Вона взяла чистий аркуш і почала розраховувати нове співвідношення.
Цього разу поспішати не стала.
Коли все було готове, дівчина знову встановила кристали під захисним ковпаком.
— Спроба третя.
Оріяна обережно спрямувала магічну енергію.
Блакитний кристал засвітився.
За ним — бурштиновий.
Срібляста нитка знову з'єднала обидва камені.
Минула хвилина.
Потім друга.
Світіння залишалося рівним.
Оріяна затамувала подих.
— Невже?..
Вона під'єднала до пристрою маленьку магічну лампу.
Та спалахнула м'яким білим світлом.
Дівчина широко всміхнулася.
— Вийшло!
Але відразу взяла себе в руки.
Один успішний дослід ще нічого не доводив.
Оріяна залишила пристрій працювати й почала записувати показники.
Через десять хвилин світло залишалося стабільним.
Через двадцять — також.
Лише після пів години спостережень вона дозволила собі радіти.
— Ось тепер можна сказати, що результат є.
Вона ретельно занотувала всі зміни, а потім зупинилася.
Під час останнього вимірювання дівчина відчула щось дивне.
Між кристалами існував не один, а два магічні зв'язки.
Перший вона створила сама.
А другий...
Оріяна насупилася.
— Звідки ти взявся?
Вона уважніше придивилася до зразків.
Другий зв'язок був набагато слабшим, але не зникав навіть тоді, коли дівчина припинила підтримувати основний.
— Цікаво...
Оріяна записала спостереження в окремий зошит.
Поки що вона не могла пояснити це явище. Можливо, воно було звичайним побічним ефектом. А можливо, вказувало на властивість, яку вона раніше не враховувала.
— Повернуся до цього пізніше, — вирішила дівчина.
Вона вимкнула пристрій і переконалася, що кристали більше не передають енергію.
Тільки тоді зняла рукавички.
— Орі, ти мене взагалі слухаєш?
Оріяна здригнулася.
Вони з Лією сиділи на лавці неподалік майстерні, де працювала подруга.
— Вибач. Замислилася.
Лія Сова склала руки на грудях.
— Про іспити?
— Про експеримент.
— Знову щось винайшла?
— Не зовсім. Але сьогодні мені вдалося отримати стабільний результат.
— Вітаю! — щиро зраділа Лія. — А ти ще вчора казала, що нічого не виходить.
— Бо не виходило. Я припустилася помилки в розрахунках.
— І знайшла її?
— Так. Просто дивилася не на ті показники.
Лія засміялася.
— Ти говориш про це так, наче пояснюєш щось дуже просте.
— Для мене це справді не надто складно.