Розділ 36. Кров на пелюстках шипшини

   Ранок у маєтку настав із лякаючою швидкістю. Елеонора майже не спала, її розум метався між образом принца біля лісового озера та пекучим болем у спині, який ущухав лише завдяки магії нічних троянд. Вона розуміла, що сьогодні той самий день, коли завалиться звичний світ. Але не знала, чи обернеться це падіння свободою, чи остаточною загибеллю.

   З першими променями сонця вона вже була на ногах. Важкий кошик із вологими від роси квітами стояв у кутку її комірчини. Елеонора знала, що зволікати не можна. Вона піднялася до покоїв Майлі, намагаючись ступати якомога тихіше. Але мостини старого будинку немов навмисно зрадницьки порипували під її ногами.

   Вона швидко сховалася за дверима купальні господині. Повітря тут було вологим і пахло дорогими притираннями. Наповнивши мармурову чашу гарячою водою, Елеонора почала кидати туди бутони нічних троянд. Квіти миттєво віддавали свою суть, вода починала мерехтіти ніжним, перловим світлом, а пара наповнилася ароматом, від якого паморочилося в голові. Елеонора дивилася на цю розкіш і думала про те, яка іронія прихована в цьому ритуалі.

   Майлі вірила, що купання в цих трояндах зробить її шкіру сяючою, а ауру привабливою. Вона вбирала магію чистоти, сподіваючись випромінювати світло, яке привабить принца. Але Елеонора знала правду: ніякі чарівні квіти не могли змити ту гнилу мерзоту, якою було просякнуте її нутро. Майлі була красивою оболонкою, всередині якої пульсувала порожнеча та ненависть.

   Двері в купальню відчинилися, і увійшла Майлі. На ній був легкий ранковий пеньюар, але обличчя виражало лише зверхність. Побачивши Елеонору, вона не зронила ні слова вдячності. Навпаки, щойно служниця підійшла, щоб допомогти їй зняти накидку, Майлі з розмаху вдарила її по обличчю.

 - Ти запізнилася на п’ять хвилин, нікчемо! - закричала господиня.

   Елеонора не втрималася і впала на холодні плити підлоги. Щока миттєво оніміла, а у вухах задзвеніло. Майлі нахилилася до неї, і її очі звузилися до щілин.

 - Слухай мене уважно. Зараз ти заберешся геть і до самого вечора не смій показуватися мені на очі. Якщо я побачу твою брудну тінь поруч із Дрейком або в коридорі, де він може пройти, ти світанку не побачиш. Я особисто накажу псарям вивезти тебе на болота. Ти зрозуміла?!

   Елеонора мовчки вклонилася, уткнувшись лобом у холодний мармур.

 - Так, господине.

 - Забирайся геть! - Майлі гидливо відштовхнула її ногою і ступила в мерехтливу воду.

   Елеонора поспішно покинула покої. Вона сховалася в підсобному приміщенні поруч із кухнею. Там було гаряче й шумно, кухарі метушилися над вишуканими стравами, а служниці чистили срібло. Елеонора механічно допомагала їм, чистила овочі, носила дрова, намагаючись розчинитися в цій метушні. Але її думки були на веранді, де батьки Майлі вже розважали принца Дрейка.

   Крізь прочинені двері чорного ходу вона чула їхні улесливі голоси. Батько Майлі розписував принцу всі переваги своєї доньки, її благородство, її манери, її рідкісний дар світла. Вони обіцяли йому прекрасне життя, повне спокою та могутності, які забезпечить союз їхніх домів.

   Через годину весь будинок завмер. Настав час офіційного виходу. Майлі закінчила свої приготування і мала спуститися в хол, щоб уся компанія вирушила в сад на урочистий сніданок.

   Місіс Ґрін розпорядилася, щоб слуги вишикувалися вздовж стін коридору, який вів до виходу. Елеонора намагалася сховатися за широкою спиною кухарки, але потік людей виніс її майже в самий початок холу. Вона стояла, опустивши голову, намагаючись не дихати.

   Майлі спустилася парадними сходами. Вона виглядала сліпуче, рожева сукня з пишними рюшами підкреслювала її тендітність, волосся було вкладене у складну зачіску, а шкіра сяяла, адже магія троянд усе ж таки працювала. Вона усміхалася так широко, ніби корона вже була на її голові. У своїй уяві вона вже бачила себе не просто дружиною принца, а й парою для короля. Майлі вірила, що Дрейк лише сходинка до її справжньої величі.

   Але ледь її ніжка торкнулася останньої сходинки, як у коридорі, що вів на кухню, виникла заминка. Елеонора, намагаючись вислизнути від пильного погляду економки, мимоволі зробила крок уперед і опинилася на виду в усіх.

   Її погляд на мить перехрестився з поглядом Дрейка. Принц, який стояв поруч із батьками Майлі, миттєво змінився в обличчі. Його лик, що до цього нагадував застиглу маску ввічливості, ожив. В очах спалахнув той самий сірий вогонь, який Елеонора бачила вночі біля озера.

   Вона зблідла і почала задкувати, бажаючи буквально розчинитися в повітрі. Але Майлі помітила це. Її обличчя вкрилося червоними плямами від люті. Прямо тут, на очах у принца, ця дівка наважилася порушити її наказ!

 - Ти! - верескнула Майлі, втрачаючи самовладання. - Підійди сюди негайно!

   Елеонора завагалася на секунду, відчуваючи на собі погляди всіх присутніх. Опустивши голову, вона повільно попрямувала до господині. Кожен її крок був просякнутий страхом. Коли вона опинилася поруч, Майлі замахнулася, щоб завдати чергового удару, не турбуючись про те, як це виглядає з боку.

   Але удару не було. Дрейк перехопив її руку в саму останню секунду. Його пальці стиснулися на її зап’ясті, як сталевий капкан. Усі завмерли. В холі запанувала така тиша, що було чути, як б’ється муха об скло.

 - Що ви робите? - Майлі була в шоці. Її голос тремтів від обурення. - Чому ви заступаєтеся за цю негідну служницю, яка систематично порушує мої накази?!

   Дрейк повільно опустив її руку, але не відійшов. Він дивився на Майлі так, ніби бачив перед собою отруйну комаху.

 - Справжня леді, - його голос пролунав холодно й владно. - Яка бажає стати королевою, не повинна поводитися зі слугами як із брудом. Це не гідність, це слабкість. До того ж... - він перевів погляд на Елеонору, і його голос пом’якшав. - Мені вистачило вчорашнього дня і цієї ночі, щоб прийняти остаточне рішення щодо заручин.