Глава 59. Останній рубіж

Командний корпус здригався від пострілів.

У коридорах стояв запах пороху.

Розбиті лампи миготіли, кидаючи на стіни уривчасті тіні.

Капітан Олександр жестом наказав усім зупинитися.

— Двоє ліворуч.

Двоє праворуч.

Без зайвого шуму.

Микита мовчки кивнув.

Він більше не ставив запитань.

За дверима штабу почулися голоси.

— Швидше! Шукайте серверну!

— Документи теж забирайте!

Олександр насупився.

— Вони прийшли не лише по зброю...

Їм потрібні військові дані.

Він різко відчинив двері.

— Вогонь!

Кімнату заповнив гуркіт автоматів.

Двоє нападників упали відразу.

Інші сховалися за металевими шафами.

Один кинув світлошумову гранату.

— Лягай! — крикнув Сергій.

Спалах.

Гучний вибух.

У Микити задзвеніло у вухах.

Світ на кілька секунд перетворився на суцільну білу пляму.

Коли зір почав повертатися, він побачив нападника, який цілився в капітана.

Не роздумуючи, Микита натиснув на спуск.

Постріл.

Чоловік упав.

Олександр лише коротко глянув на нього.

— Дякую.

Бій тривав ще кілька хвилин.

Останній нападник кинув автомат на підлогу.

Підняв руки.

— Не стріляйте...

Я здаюся.

У кімнаті настала тиша.

Усі дивилися на Микиту.

Саме він стояв найближче.

Ще кілька місяців тому він не зміг би навіть прицілитися в людину.

Тепер усе залежало від його рішення.

Нападник тремтів.

— Я більше не воюватиму...

Микита повільно підійшов.

Забрав його автомат.

Поклав на підлогу пластикові стяжки.

— Зв'яжи собі руки.

Той швидко виконав наказ.

— Якщо збрехав...

Другого шансу не буде.

Чоловік мовчки кивнув.

Сергій ледь помітно посміхнувся.

Саме цього він і сподівався.

Микита не дозволив ненависті керувати собою.

Раптом рація капітана ожила.

— Другий периметр чистий.

Нападники відступають.

Олександр повільно опустив автомат.

База вистояла.

Але дорогою ціною.

Денис був тяжко поранений.

Кілька людей загинули.

Частина складів згоріла.

Проте вони вижили.

Увечері всі вийшли на дах командного корпусу.

Над лісом сходило сонце.

Микита дивився на горизонт.

Попереду був новий день.

І нове життя.

Він більше не був хлопцем, який тікав від апокаліпсису.

Він став людиною, здатною пережити його.

Залишалася лише одна глава.

І вона мала вирішити, ким Микита стане далі.