Глава 58. Виживає не найсильніший

Дим був настільки густим, що Микита ледве бачив власні руки.

Він повільно присів.

Палець лежав на спусковому гачку.

Кроки наближалися.

Один.

Другий.

Третій.

Хтось ішов просто на нього.

Микита не поспішав стріляти.

Він чекав.

І лише коли з диму виринув силует зі зброєю, натиснув на спуск.

Постріл.

Чоловік упав, не встигнувши навіть підняти автомат.

Микита швидко відтягнув тіло за бетонний блок.

Забрав магазини.

Рацію.

Ніж.

І рушив далі.

Без жодної емоції.

— Микито!

Голос Сергія лунав десь попереду.

— Тут!

Він швидко перебіг між контейнерами.

Сергій і капітан Олександр стримували ще кількох нападників.

— Ліворуч! — крикнув капітан.

Микита миттєво зайняв позицію.

Він уже не стріляв навмання.

Кожен постріл був коротким і точним.

Нападники змушені були відступити.

— Добре працюєш, — коротко сказав Олександр.

Микита нічого не відповів.

Раптом пролунала автоматна черга з іншого боку бази.

До них підбіг Денис.

Його обличчя було блідим.

— Вони прорвалися в командний корпус!

— Скільки їх? — запитав Сергій.

— Не менше десяти!

Капітан одразу зрозумів.

— Їхня ціль — склад боєприпасів.

Якщо вони його займуть, база втрачена.

Група швидко рушила до штабу.

По дорозі Микита побачив пораненого нападника.

Той лежав біля стіни.

Автомат валявся осторонь.

— Допоможи... — ледве прошепотів він.

Сергій на мить зупинився.

Микита подивився на чоловіка.

Його обличчя нічого не виражало.

Він підійшов.

Ногою відкинув автомат ще далі.

І мовчки пішов вперед.

— Ти залишив його живим, — тихо сказав Сергій.

— Він більше не становить загрози.

Це все, що зараз має значення.

Сергій уважно подивився на Микиту.

Він побачив, що хлопець змінився.

Але не так, як боявся.

Він не став жорстоким заради жорстокості.

Він став холодним.

Навчився відділяти емоції від рішень.

Коли вони добігли до командного корпусу, двері вже були вибиті.

Усередині лунали постріли.

Капітан міцніше стиснув автомат.

— Готуйтеся.

Наступні кілька хвилин вирішать, чи буде в нас завтра.

Він першим переступив поріг.

Микита рушив одразу за ним.

Позаду зачинилися важкі металеві двері.

І виходу назад уже не було.