Глава 49. Чорний прапор

Слова Сергія змусили всіх замовкнути.

Василь не поспішав опускати рушницю.

— Звідки ти знаєш?

Сергій ковтнув води й сів на старий дерев'яний ящик.

— Бо я їх бачив.

— Кого?

— Людей із чорними прапорами.

Вони не залишають записок.

Не ведуть переговорів.

Не беруть полонених.

Після них залишаються лише порожні будинки.

І тиша.

Микита уважно слухав.

— Хто вони?

Сергій похитав головою.

— Не знаю.

Ніхто не знає, як вони себе називають.

Усі називають їх просто...

Чорні.

Петро був би обережним.

Так подумав Микита.

І тому запропонував:

— Ми не можемо залишатися тут.

Василь кивнув.

— Правильно.

За годину вирушаємо.

Люди швидко почали збирати речі.

До автобуса перенесли поранених.

Завантажили останні консерви.

Сергій мовчки допомагав.

Він працював без зайвих слів.

Наче давно став частиною групи.

Коли колона вже була готова рушати, Денис вибіг із сараю.

— Там...

Там хтось є!

Усі схопилися за зброю.

Василь, Сергій і Микита повільно зайшли всередину.

У кутку, за старими мішками, сидів хлопчик.

Йому було років десять.

Він тремтів від страху.

— Не стріляйте...

Будь ласка...

Микита повільно опустив рушницю.

— Як тебе звати?

— Ілля.

— Ти тут сам?

Хлопчик мовчки кивнув.

— Де твої батьки?

Ілля заплющив очі.

— Їх убили...

Учора.

Запала тиша.

Сергій повільно присів поруч.

— Хто?

Хлопчик прошепотів лише два слова:

— Чорні люди.

За кілька хвилин група вже їхала дорогою.

Ілля сидів поруч із матір'ю Микити.

Вона накрила його ковдрою.

Хлопчик майже одразу заснув.

Микита дивився у вікно.

Його думки були далеко.

Роман...

«Сірі»...

Чорні...

Світ ставав дедалі складнішим.

Він уже не міг сказати, хто є найбільшою загрозою.

Раптом водій різко натиснув на гальма.

Автобус занесло.

— Що сталося?

Попереду, просто посеред дороги, стояв чорний позашляховик.

На його даху майорів чорний прапор без жодних символів.

Біля машини нерухомо стояли п'ятеро озброєних людей.

Один із них повільно підняв автомат.

І направив його прямо на автобус.

На цьому боці дороги запанувала мертва тиша.