Глава 34. Послання

На світанку весь табір уже знав про нічного незнайомця.

Жетон лежав на столі в майстерні.

Навколо нього зібралися Петро, Андрій, Василь і ще кілька людей.

Микита стояв осторонь.

— Ніколи такого не бачив, — сказав Василь.

Андрій перевернув жетон.

На зворотному боці було вигравіювано:

«Не стріляй без наказу».

— Вони мають дисципліну, — тихо промовив Андрій.

— Це не купка мародерів.

Петро стиснув жетон у руці.

— Якщо вони знайшли нас один раз, знайдуть і вдруге.

Треба готуватися.

До вечора люди зміцнювали табір.

З колод зробили ще одну барикаду.

Біля воріт викопали неглибокий рів.

На вежах виставили подвійні чергування.

Навіть Микита працював без відпочинку.

Коли сонце вже майже сіло, біля воріт почувся свист.

Щось ударилося об дерев'яний стовп.

Вартовий одразу закричав:

— Стріла!

Усі кинулися до воріт.

У деревину встромилася мисливська стріла.

До неї була прив'язана складена записка.

Петро розгорнув її.

На аркуші рівним почерком було написано:

Ми не хочемо війни.

Віддайте Богдана.

І ми підемо.

У вас є доба.

Запала тиша.

Микита насупився.

— Але ж його тут немає...

— Вони або не знають цього... — сказав Андрій.

— ...або хочуть перевірити, як ми відреагуємо, — закінчив Петро.

Василь стиснув автомат.

— Треба готуватися до бою.

— Ні, — відповів Петро.

— Поки вони не напали першими, ми теж не стрілятимемо.

Микита мовчки слухав.

Йому здавалося дивним, що люди, яких усі бояться, спочатку надіслали попередження, а не кулі.

Уночі він стояв на вежі разом з Андрієм.

Ліс був темний і тихий.

— Бачиш? — тихо запитав Андрій.

— Що?

— Саме ця тиша мені не подобається.

Микита уважно вдивлявся в дерева.

Спочатку він нічого не помічав.

Потім...

Між соснами на мить спалахнуло світло.

Наче хтось прикрив ліхтар долонею.

Раз.

І ще раз.

А потім темрява знову поглинула ліс.

— Вони спостерігають, — прошепотів Микита.

Андрій повільно кивнув.

— Так.

І вони дуже терплячі.

Десь у глибині лісу невідомий чоловік опустив бінокль.

Подивився на укріплений табір.

І тихо сказав у рацію:

— Ціль підтверджена.

Чекаємо наказу.