Глава 17. Вибір

У хатині стояла така тиша, що було чути, як потріскують дрова в печі.

Знову пролунав стукіт.

— Будь ласка...

Голос жінки був тихим і втомленим.

— Ми не заражені...

Батько не поспішав.

Він підійшов до маленького вікна й обережно відсунув дошку.

Знадвору було майже нічого не видно.

Лише темрява.

І слабкий промінь ліхтарика.

— Відійдіть від дверей! — голосно сказав він.

Минуло кілька секунд.

— Відійшли...

Батько подивився на Андрія.

Той кивнув.

Вони разом стали по різні боки дверей.

Батько повільно відсунув засув.

Двері відчинилися.

На порозі стояла молода жінка.

Мокре волосся прилипло до обличчя.

На руках вона тримала маленьку дівчинку, якій було не більше п'яти років.

Дитина міцно спала, закутавшись у стару ковдру.

Жінка ледве трималася на ногах.

— Дякую...

Вона зробила крок уперед і мало не впала.

Мама одразу підхопила її.

— Заходьте.

Батько швидко зачинив двері.

— Як вас звати? — запитав він.

— Олена...

— А доньку?

— Марійка...

Дівчинка повільно відкрила очі.

Вона мовчки дивилася на всіх, міцно обіймаючи матір.

— Ви самі? — спитав Василь.

Олена кивнула.

— Чоловік... не вижив.

У хатині запала тиша.

Ніхто не став ставити зайвих запитань.

Кожен і так здогадувався, що сталося.

Мама налила Олені гарячої води.

Та подякувала й жадібно зробила кілька ковтків.

Раптом Андрій насторожився.

Він повернув голову до вікна.

— Тихо.

Усі завмерли.

Десь далеко почувся гуркіт двигуна.

Потім ще одного.

Світло фар ковзнуло між деревами.

Батько визирнув крізь щілину.

На лісовій дорозі повільно рухалися три чорні позашляховики.

Без номерних знаків.

— Це вони... — тихо сказав Андрій.

— Ті самі?

— Так.

— Дезертири.

Машини зупинилися приблизно за двісті метрів від хатини.

Двері відчинилися.

Назовні вийшло понад десять озброєних чоловіків.

Один із них посвітив ліхтарем у бік лісу.

— Вони десь тут!

— Перевірте кожен будинок!

Микита відчув, як по спині пробіг холод.

Батько повільно загасив ліхтар.

У хатині стало зовсім темно.

Ніхто не промовив ані слова.

Знадвору почулися кроки.

Хтось наближався просто до дверей.