Розділ XLIV — Це були не просто роніни

Поки міняли поранених і очищали дорогу, Габріель переходив від одного тіла до іншого.

Повільно.

Спершу Айзек не звернув уваги.

Потім помітив у його руках меч.

— Що робиш?

— Дивлюся.

— Дуже знайома відповідь.

Габріель повернув клинок.

Потім взяв другий.

Порівняв.

— Такао.

Той підійшов.

— Що?

— Вони не роніни.

Такао подивився на тіла.

— Дуже переконливі не роніни.

— Я не кажу, що вони не могли ними бути.

— Ти сьогодні чудово пояснюєш.

Габріель простягнув два мечі.

— Подивись.

— Різні.

— Саме так.

Один старий.

Другий майже новий.

Різні гарди.

Різні піхви.

Різна верхня обмотка руків’їв.

Габріель присів на край мосту.

Скривився.

Айзек одразу побачив.

— Живіт?

— Якщо скажеш «тобі треба відпочити», я кину тебе у воду.

Айзек підняв руки.

— Мовчу.

Габріель почав розмотувати руків’я першого меча.

Під старою тканиною була свіжа внутрішня прокладка.

Потім другий.

Така сама.

— Однакові, — сказав Такао.

— І вузол той самий.

Габріель витягнув маленький дерев’яний штифт.

— Свіжий.

Другий.

— Теж.

Рюдзо вже стояв поруч.

Взяв обидва.

— Один майстер.

— Або одна майстерня, — сказав Габріель.

Він попросив ніж.

Айзек подав.

— Тепер я твій помічник?

— Нарешті знайшов місце в житті.

— Дуже смішно.

Габріель зняв руків’я з третього меча.

На хвостовику залишалося старе клеймо.

Верхню частину грубо спиляли.

Нижче — три маленькі прямокутні вм’ятини.

Рюдзо перестав усміхатися.

— Складська мітка.

Хаято підійшов.

— Чия?

— Не знаю.

Рюдзо провів пальцем по металу.

— Те, що могло сказати, прибрали.

Габріель розібрав ще один меч.

Три вм’ятини.

Наступний.

Знову.

Він поклав зброю перед Хаято.

— Зверху все різне.

Показав на піхви.

— Старе.

На гарди.

— Різне.

На тканину.

— Спеціально підібране.

Потім торкнувся відкритого хвостовика.

— А всередині їх недавно розбирали, чистили, точили й збирали однаково.

Айзек насупився.

— Навіщо приховувати нормальну зброю під старим мотлохом?

Габріель подивився на тіла.

— Щоб організовані люди виглядали випадковими.

Такао повільно кивнув.

Рюдзо додав:

— Їх спорядили разом.

— Саме так.

Габріель підняв один із мечів.

— Хтось дуже старався, щоб вони виглядали біднішими, ніж були.

Хаято подивився на зброю.

— Можеш визначити майстерню?

— Не за цим.

Пауза.

— Але якщо побачу місце, де їх готували, можливо.

Масаюкі підійшов ближче.

Погляд зупинився на розібраних мечах.

Потім на Габріелі.

— Заберіть усе.

Хаято кивнув.

Масаюкі показав на стрілу в спині останнього роніна.

— І її.

Такао підняв брову.

— Тіло теж?

— Якщо воно тобі потрібне.

— Ні.

— Тоді залиш.

Габріель тихо сказав Айзеку:

— Морса зараз дуже не вистачає.

— Уперше погоджуюся.

Процесія рушила далі.

Тепер повільніше.

Охорону перебудували.

Лучники трималися ближче.

Такао майже зник із середини колони.

Айзек то бачив його на схилі, то попереду, то серед дерев.

Габріель знову йшов поруч.

— Болить? — запитав Айзек.

— Так.

— Може, сядеш?

— Ні.

— Чому?

— Бо ти питатимеш, чи болить, уже сидячого.

— Можу перестати.

Габріель подивився на нього.

— Не можеш.

— Звідки знаєш?

— Я знаю тебе довше, ніж Перстень.

Фраза прозвучала легко.

Але Айзек чомусь запам’ятав.

Він торкнувся темного пасма волосся.

Габріель помітив.

— Все ще не подобається?

— Ненавиджу.

— Мені подобається.

— Звісно.

— Тепер ти виглядаєш менш самовпевнено.

— Це неможливо визначити за волоссям.

— У твоєму випадку можна.

З паланкіна тихо постукали.

Раз.

Айзек підійшов.

— Рейто?

— Він точно мертвий?

Айзек одразу зрозумів.

— Останній?

— Так.

— Так.

Пауза.

— Добре.

Айзек насупився.

— Добре?

— Якби він був живий, Масаюкі-доно зупинив би процесію заради допиту.

— Тобі п’ятнадцять.

— Я знаю.

— Просто перевіряю.

— Я не сказав, що радий його смерті.

— Прозвучало близько.

За тонкою стінкою паланкіна кілька секунд було тихо.

Потім:

— Учора ти сказав, що не є зброєю.

Айзек глянув на Габріеля.

Той теж почув.

— І?

— Але це не означає, що ти радієш, коли меч ламається.

Айзек помовчав.

— Ти дуже дивний.

— Мені це теж часто кажуть.

Габріель нахилився до Айзека.

— Я все ще кажу, що він мені подобається.

— Я чув.

— Просто хочу, щоб це було зафіксовано.