Розділ XLI — Перший хід

Масаюкі сказав:

— Рейто.

Отже, ім’я було Рейто.

Спадкоємець повернувся.

— Що?

— Тебе чекає наставник.

— Він завжди мене чекає.

— І завжди скаржиться мені.

— Значить, йому теж потрібне заняття.

Габріель тихо прошепотів Айзеку:

— Мені він подобається.

— Тобі подобаються всі, хто дратує Масаюкі.

— Це сильна риса характеру.

Рейто почув.

Не озирнувся.

Але плечі ледь помітно здригнулися.

Коли спадкоємець пішов, Масаюкі залишився.

Габріель і Рюдзо повернулися до роботи.

Хаято наказав подвоїти охорону паланкіна.

Такао перевірив людей сам.

Айзек стояв біля відчинених дверей.

Зовні вже світало.

— Завтра ти будеш поруч із ним, — сказав Масаюкі.

Айзек повернувся.

— Наскільки поруч?

— Достатньо.

— Дуже конкретно.

— Ти підеш як помічник майстра.

Габріель підняв голову від ковадла.

— Мого?

— Формально — Рюдзо.

— Уже образливо, — сказав Габріель.

Рюдзо навіть не озирнувся.

— Правильно.

Масаюкі продовжив:

— Після того, що знайшов Габріель, буде природно, якщо біля паланкіна залишаться майстри.

Айзек подивився на свій новий одяг.

— Тобто ви сховали мене настільки добре, щоб поставити біля людини, яку хочуть викрасти всі інші.

— Не всі.

— Це заспокоює.

— Імовірно, лише частина.

— Ще краще.

Масаюкі підійшов ближче.

— Послухай уважно. Завтра не використовуй Перстень через кожен підозрілий рух.

Айзек усміхнувся.

— Я так не роблю.

Габріель перестав бити молотком.

Такао повільно повернув голову.

Навіть Рюдзо глянув через плече.

Айзек оглянув їх.

— Що?

Габріель першим повернувся до роботи.

— Нічого.

— Знову це слово.

Масаюкі продовжив:

— Якщо ти активуєш його, очі зміняться.

Айзек торкнувся обличчя.

— Помітно?

Габріель пирхнув.

— Ні. Бурштинові очі посеред Дзинь — взагалі дрібниця.

— Тому, — сказав Масаюкі, — використовуєш силу лише якщо життя Рейто справді під загрозою.

— А якщо під загрозою моє?

— Тоді мені буде складно тобі заборонити.

— Приємно.

— Я стараюся.

Айзек подивився на паланкін.

— А якщо все піде погано одразу?

Масаюкі теж глянув туди.

— Тоді зроби так, щоб воно перестало йти.

— Дуже конкретний план.

— Політика рідко дозволяє кращі.

Габріель вставив новий штифт.

Перевірив.

Рама лягла рівно.

Він кілька разів натиснув на підвіс.

Тримав.

— Готово.

Масаюкі підійшов.

— Витримає?

— Так.

— Упевнений?

Габріель подивився на нього.

— Якщо впаде, проблема буде вже не в паланкіні.

Масаюкі кивнув.

— Добре.

Габріель витер руки тканиною.

— Я теж буду поруч завтра?

— Так.

Айзек глянув на нього.

— З раною?

— Я не бігатиму.

— Ти ледве…

— Айзек.

— Що?

— Якщо ще раз скажеш, що я поранений, я сам перевірю, чи можна зламати цей штифт тобою.

Айзек усміхнувся.

— Оце вже схоже на заздрість.

Габріель кинув у нього тканиною.

Айзек упіймав.

Масаюкі дивився на них.

— Ви завжди так розмовляєте?

Такао відповів:

— На жаль, сьогодні вони ще спокійні.

Масаюкі помовчав.

— Завтра це може бути корисно.

— Що саме? — запитав Габріель.

— Те, що ви не схожі на людей, які розуміють, наскільки важливе місце займають.

Морса справді не вистачало.

Перед тим як вони розійшлися, Масаюкі зупинив їх біля виходу.

— Ще одне.

Айзек озирнувся.

Масаюкі стояв поруч із паланкіном.

На столі перед ним лежали два зламані штифти.

— Завтра ви побачите чотирьох людей, кожен із яких скаже, що хоче одного й того самого.

— Добра імперії? — припустив Габріель.

— Саме так.

— Уже звучить підозріло.

— Один хоче спадкоємця під контролем Ради. Другий — у столиці. Третій — у власній родині.

— А четвертий мовчить, — сказав Айзек.

— Так.

— І ви думаєте, що хтось із них стоїть за цим?

Айзек кивнув на зламаний метал.

— Можливо.

— А можливо, за цим стоїть хтось, хто дуже хоче, щоб я так подумав.

Такао взяв зі столу один уламок.

— Жетон Цуру.

— Саме так.

Масаюкі подивився на них.

— Завтра не слухайте тільки те, що вони говоритимуть.

— А що? — запитав Габріель.

— Дивіться, на що вони дивляться.

Погляд Масаюкі ковзнув до паланкіна.

Потім до Айзека.

— Особливо якщо щось піде не за планом.

Айзек поправив рукавичку на правій руці.

— А якщо вони впізнають мене?

— Тоді наша проблема стане значно більшою.

— У вас усе дуже мотивуюче.

— Я не наймався тебе мотивувати.

Габріель відчинив двері.

— Пішли. Поки він не пояснив, скількома способами нас можуть убити завтра.

Айзек рушив за ним.

Уже на порозі Рейто знову з’явився на дальній галереї.

Поруч із наставником.

Охорона йшла за кілька кроків.

Юнак на мить повернув голову.

Їхні з Айзеком погляди зустрілися.

Живим не означає вільним.

Фраза знову спливла в пам’яті.

Айзек глянув на Масаюкі.

Потім на охоронців.

На паланкін, який хтось уже намагався перетворити на труну.

На власну праву руку.

Завтра п’ятеро наймогутніших людей Дзинь мали зібратися, щоб переконатися, що один п’ятнадцятирічний хлопець робить власний вибір.

Айзек чомусь майже не сумнівався, що кожен із них уже вирішив за нього, яким цей вибір має бути.

А на столі за спиною Масаюкі лежали два зламані штифти.