Прохід, який вказав сич Генрі, виявився вузькою, затопленою гранітною розщелиною, де вода Південного Бугу сягала Максиму по груди. Вони просувалися навпомацки, ховаючи світло характерницьких рун під важкими складками мокрого шкіряного плаща, щоб не привернути увагу тепловізорів корпорації. Коли тріщина нарешті розширилася, герої опинилися на внутрішньому гранітному уступі прямо в тилу передової бази «Егіди».
База розташувалася на широкому плато в основі Чорної скелі. Навколо височіли мобільні металеві вишки, на яких, попри нібито випалену імпульсом електроніку, тьмяно блимали резервні помаранчеві індикатори. Корпорація поспіхом перекинула сюди автономні дизель-генератори старого зразка. Вони працювали з важким, мертвим гулом, який заповнював усю ущелину й отруював чисте повітря Надбужжя сизим димом та запахом мастила.
Максим пригнувся за уламком скелі, дістаючи з-за пазухи вилучений планшет. Його пальці швидко пробіглися по екрану, який був захищений від випромінювання.
— Вони підтягнули сюди важку бурову техніку, Стешо, — ментально передав він мавці, вказуючи на центр плато.
Там, оточена озброєними найманцями у важких гідрокостюмах, височіла масивна гусенична установка. На її носі обертався гігантський бур, інкрустований штучними чорними кристалами. Машина була спрямована прямо в прадавні кам'яні ворота, прикрашені ледь помітним козацьким різьбленням — головний вхід до лабіринтів Першопредка.
— Вони не просто збираються підірвати вхід, — Стеша притиснулася спиною до граніту, тримаючи титановий лук напоготові. Металеві дроти у її косах кольору водоростей тривожно вібрували, вловлюючи підземні поштовхи від роботи бура. — Цей бур насичений отрутою чорного метеорита. Якщо вони проб'ють ворота, ця кристалічна інфекція хлине в жилу прадавнього характеру. Вона випалить магію Першопредка ще до того, як він устигне прокинутися.
— Нам потрібно знеструмити головну установку, — Максим пильно оглянув периметр бази. Його сірі очі зупинилися на трьох товстих кабелях, що тягнулися від генераторів прямо до бурової машини. — Кабелі прокладені по землі, прямо повз периметр охорони. Якщо я зможу підібратися до розподільчого щита, мої блакитні руни закоротять їхню автономну мережу за лічені секунди.
— Я прикрию тебе з виступу, — Стеша кивнула й спритно, наче тінь, почала підійматися по крутому схилу скелі, ховаючись у густих заростях дикого первоцвіту, що дивом уцілів на краю плато. — На тій вишці ліворуч стоїть дозорний. Поспішай, Максе. Вони запускають бур на повну потужність.
Гул генераторів різко посилився, переходячи в ультразвуковий свист. Гігантський чорний бур торкнувся прадавніх кам'яних воріт, і від першого ж удару по граніту Надбужжя прокотилася важка, болісна хвиля підземного поштовху. Земля закричала, і Максим, стиснувши зуби від цього внутрішнього болю, ковзнув у тінь залізних контейнерів, тримаючи курс на генераторний вузол.
Вібрація від бурової установки стрясала граніт під підошвами берців Максима. Кожен оберт величезного свердла, інкрустованого чорними кристалами, викрешував снопи отруйно-фіолетових іскор. Прадавнє козацьке різьблення на кам’яних воротах почало тьмяніти, вкриваючись мережею дрібних тріщин, з яких замість пилу сочився сизий, задушливий туман.
Максим прослизнув за масивний сталевий контейнер із маркуванням «Егіди», завмерши всього за десять метрів від головної генераторної станції. Шлях перегороджували двоє охоронців у важких бронежилетах, озброєних імпульсними карабінами.
Високо на схилі Чорної скелі, у заростях дикого первоцвіту, Стеша натягнула тятиву титанового лука. Її довгі коси кольору річкових водоростей ворухнулися від вітру, а металеві дроти в них ледь чутно дзенькнули. Мавка-відступниця зробила короткий видих і пустила стрілу.
Стріла не влучила в охоронців — вона встромилася в металевий прожектор на сусідній вишці. Світляна ліана, обплетена навколо древка, миттєво випустила сліпучий сніп смарагдових іскор, перетворивши лампу на купу розплавленого скла. Охоронці біля генераторів одночасно обернулися на спалах і навели зброю вгору.
Цієї миті Максиму вистачило з головою.
Характерник вискочив із-за укриття, розпахнувши шкіряний плащ. Його люмінесцентні руни на руках спалахнули сліпучим електрично-блакитним вогнем. Різким, вивіреним рухом хлопець ударив долонею об граніт під ногами, пускаючи по землі низький силовий імпульс. Обидва найманці з глухим гуркотом повалилися на кам’яні плити, оглушені раптовим поштовхом землі, перш ніж встигли натиснути на спускові гачки.
— Перший рубіж чистий! — ментально передав Максим Стеші й кинувся до масивного розподільчого щита, куди сходилися три товсті силові кабелі.
З боку бурової установки пролунав тривожний рев сирени. Командир загону ліквідаторів помітив диверсію і махнув рукою: п’ятеро бійців розвернулися та відкрили прицільний вогонь у бік генераторів. Плазмові заряди зі свистом врізалися у сталевий корпус станції, висікаючи фонтани розпеченого металу.
Максим пригнувся, прикриваючи голову ліктем, і встромив праву руку прямо в розкриту панель живлення.
Блакитне світло його характерницьких рун зіткнулося з грубою електрикою дизельних генераторів. Тіло хлопця пронизав гострий біль, наче крізь вени пустили розплавлене залізо, але Максим стиснув зуби і перенаправив усю енергію землі всередину мережі. По товстих кабелях до бурової машини побігла сліпуча блакитна хвиля перевантаження.
Гусенична установка заревла, наче поранений звір. Чорні кристали на її бурі не витримали резонансу з чистою силою Поділля і вибухнули один за одним. Потужна ударна хвиля відкинула найманців, які стояли поруч, а сам бур з тріском заклинив у прадавній кам'яній породі, застигнувши всього за кілька сантиметрів від руйнування печатки воріт.
Дизель-генератори за спиною Максима задиміли чорним кіптявим мастилом і затихли. На плато запала раптова тиша, порушувана лише тріском догораючої проводки та шумом Південного Бугу внизу.