Пролог

Вода ніколи нічого не забуває. Вона може століттями мовчати під товщею граніту, текти крізь покручене коріння прадавніх лісів чи ховатися в глибоких підземних артеріях Поділля, але вона назавжди зберігає кожну краплю пролитої крові, кожен штучний удар металу та кожен останній подих.

Сабаровські гроти спали у повній, глухій темряві. Тут, глибоко під кам'яним річищем Південного Бугу, скелі сходилися так щільно, що навіть відлуння від нещодавньої великої війни на поверхні долітало сюди лише ледь помітним, згасаючим тремтінням граніту. Енергетичний імпульс «Мальви», який активувала в Північній Січі кентавриди Мія, повністю випалив електронні мозки важких дронів корпорації «Егіда». Передові заводи ворога на кордонах заповідника перетворилися на груди мертвого, безкорисного заліза. Ліс вистояв. Великий Подільський щит замкнувся знову, надійно оберігаючи свій містичний дім від людської жадібності.

Але тиша в підземеллі була примарною. Сама річка відчувала, що цей спокій — лише коротка пауза перед чимось значно страшнішим.

З напівтемряви затопленого гранітного тунелю повільно випливло тонке, майже невагоме синювате світіння. Це був один із прадавніх духів річкових вод — давній охоронець нижнього Сабаровського розлому. Його примарне, напівпрозоре тіло складалося з чистої джерельної води та реліктового мулу, а замість волосся довкола обличчя колихалися довгі стебла водяних лілій. Дух повільно й поважно наближався до Головного вузла управління щитом, перевіряючи, чи надійно пульсує кристалічне серце лісу на самому дні після перезапуску. Він ковзав у воді без жодного звуку, оберігаючи спокій цього місця.

Раптом вода навколо нього різко, протиприродно змінила температуру. Вона стала гарячою, важкою та отруйною.

З темного бічного відгалуження печери, куди ніколи не заходило жодне живе створіння заповідника, безшумно ковзнула темна постать. Це не був масивний, гучний екзоскелет глибоководного штурмовика корпорації, якого можна було почути за кілометр. Це був хтось значно менший, гнучкіший і підступніший. Людина рухалася з хижою грацією професійного ліквідатора.

У руці постаті блідо, майже не помітно для ока, блиснув довгий тонкий стилет. Його лезо було виточене не зі сталі чи титану, а з модифікованого чорного реліктового кристала — нової, таємної розробки людських лабораторій, яку через відсутність металу та класичної електроніки не міг зафіксувати жоден магічний бар’єр Подільського щита. Людина принесла смерть туди, де панувало вічне життя

Річковий дух не встиг навіть обернутися. Усе сталося за лічені секунди.

Постать у темному гідрокостюмі зробила один стрімкий, вивірений ривок уперед. Блискавичний удар прийшов точно між лопатками, у саме серце примарної істоти. Чорний кристал стилету миттєво здетонував від контакту з реліктовою водою. Тіло духа прошила густа мережа отруйно-фіолетових тріщин, що випалювали його суть зсередини. Він не скрикнув — істоти води вмирають у цілковитій мовчанці. Його напівпрозора оболонка в одну мить розпалася на тисячі брудних, каламутних крапель, які з шипінням розчинилися в підземному озері. На гранітне дно, повільно кружляючи, упала лише зів'яла водяна лілія.

Убивця повільно опустив зброю. Крізь скло його підводної маски на мить проступив холодний, абсолютно байдужий людський погляд. Корпорація «Егіда» програла армію залізних машин на поверхні, але вона знайшла новий спосіб знищити заповідник — підлий, тихий і невидимий для радарів Січі. Вони почали індивідуальне полювання на тих, хто тримав цей магічний світ зсередини.

Тінь розвернулася й безшумно розчинилася у підводних лабіринтах Бугу, залишаючи по собі лише тонку масляну пляму на воді та ледь відчутний запах озону. Зв'язок із людською базою за межами бар'єра зафіксував успішне виконання першої фази.

А далеко вгорі, на Сабаровських скелях, якраз розпускалися перші дикі первоцвіти, підставляючи свої ніжні пелюстки теплому подільському сонцю. Вони ще не знали, що під їхнім корінням, на самому дні затоплених гротів, уже почав холонути кривавий людський слід нового, страшного злочину. Пролог великої трагедії було написано, і цей попіл війни знову зажадає відплати.