Розділ 19: Зміни в Мисливці

Моє життя, що колись було чітко визначеним ланцюгом обов'язків, полювання та безкомпромісної жорстокості, тепер почало незворотньо змінюватися. Присутність Кіріяль, її незламна воля та несподіване проявлення магії, що вибухнуло з нізвідки, розкололи мої давні переконання, ніби крижину під весняним сонцем. Світ, який я знав, світ, що складався з чорного та білого, тепер наповнився відтінками, а моя клятва, дана предкам, почала здаватися порожньою, втративши свою колишню силу.
Раніше я вважав, що єдиний шлях до порядку – це підкорення та сила. Будь-яка проблема вирішувалася лезом чи стрілою. Але тепер, дивлячись на Кіріяль, на її розгубленість і силу, що лише починала прокидатися в ній, я почав відмовлятися від своїх колишніх методів. Жорстокість, яка була моєю вірною супутницею, здавалася тепер безглуздою. Я більше не хотів завдавати болю. Кожен раз, коли виникала складна ситуація, я інстинктивно шукав інші шляхи, менш руйнівні, більш... гармонійні. Я ловив себе на думці, що прислухаюся до її слів, до її ідей, що було абсолютно неприйнятним для мене раніше.
Найбільш помітною зміною, що відбулася в мені, було те, що я перестав бути її переслідувачем. Моя мета більше не полягала в тому, щоб її зловити чи контролювати. Навпаки, я відчував непереборне бажання захищати її. Ця потреба виникла не з почуття обов'язку чи з розрахунку, а з чогось глибшого, з мого справжнього бажання викуплення. Вона була ключем до мого викуплення, до відновлення гармонії, яку мій рід зруйнував. Моя мотивація змістилася від жорстокого обов'язку до щирої турботи. Я бачив у ній не лише носійку пророцтва, а й живу істоту, що потребує захисту.
Світ, який я колись бачив крізь приціл рушниці, тепер розкривався переді мною у всій своїй складності та красі. Я почав помічати дрібні деталі: шелест листя на вітрі, спів птахів, гру світла й тіні. Моє серце, що було схоже на камінь, поступово відкривалося. Емоції, які я роками придушував, почали пробиватися на поверхню. Я відчував страх за неї, коли їй загрожувала небезпека, дивне тепло, коли бачив її усмішку, і навіть крихітну іскру радості, коли ми разом долали чергове випробування. Я усвідомив, що життя – це не лише боротьба та виживання. Це також зв'язки, надія та можливість змін. І ці зміни, дивні й несподівані, починалися саме з неї – з Кіріяль.