11

(Леона)

Наступного дня я взагалі не поспішала прокидатися. Був вихідний, на пари бігти не треба, тож я солодко потягнулася в ліжку й уткнулася носом у подушку.

У будь-якій іншій ситуації я б із великим задоволенням посиділа в телефоні, гортаючи стрічку в соцмережах або переглядаючи кумедні відео. Але мій старий смартфон розбився майже одразу після від'їзду батька. Мачуха тоді лише закотила очі й категорично відмовилася дати гроші на нормальну техніку, виділивши якісь мізерні копійки. На них я змогла купити лише той потертий кнопковий апарат, який зараз лежав поруч.

Я вже збиралася підніматися з ліжка, як телефон на тумбочці коротко й голосно писнув.

Повідомлення прийшло з невідомого номера, але, лише поглянувши на невеликий екран, я миттєво зрозуміла, від кого воно.

«У мене сьогодні звільнився час, можемо зустрітися, зробити деякі покупки для твого нового образу, а після шопінгу заїхати в кафе й разом із нотаріусом роздивитися контракт. Якщо все буде добре, то прямо сьогодні підпишемо».

Які ще покупки?!

Я миттю сполошилася й різко сіла на ліжку, поправляючи нечесане, розпатлане після сну волосся. Що він має на увазі? Який ще шопінг? Він зібрався купувати мені якісь речі?

Найдивніше, що новина про підписання контракту й зустріч із нотаріусом не так сполошила мене, як ця раптова заява про шопінг. Колись ми часто ходили родинно по магазинах, і я дуже любила вибирати гарний одяг. Але після появи Олі всі ці можливості для мене перекрилися наглухо.

Мені стало жахливо незручно й ніяково. Цей чоловік, мій майбутній фіктивний чоловік, купуватиме мені одяг? Навіть... білизну? Щоки миттєво запалали вогнем від однієї лише думки про це.

Швидко натягнувши повсякденні джинси та розтягнутий светр, я поспіхом вмилася. Але щоб поїхати кудись надовго, треба було обов'язково відпроситися в мачухи. Інакше вона обриватиме мені телефон, а ввечері влаштує черговий грандіозний скандал із допитами.

Я підійшла до кімнати мачухи. Двері були трохи прочинені, і звідти лунали знайомі голоси. Обережно зазирнувши в шпарину, я застигла: Оля сиділа за своїм туалетним столиком, поправляла шовковий халат і розмовляла по відеозв'язку з моїм татом через планшет.

— Олю, ну як там Леона? Як Марк? — долинав із динаміка трохи викривлений мережею, але такий рідний і стурбований голос батька. — Все в порядку? Вчитися встигають?

Оля миттєво розплилася в солодкій, турботливій усмішці, награно погладжуючи себе по плечі, від чого мене аж скрутило всередині:

— Та що їм зробиться, любчику? Все просто чудово! Я особисто слідкую, щоб вони були всім забезпечені, вчасно їли й ні в чому не мали потреби. Дбаю про них як про рідних! Не хвилюйся ти так, думай краще про роботу та свій проект.

— Олю, а кликни Леону, якщо вона вдома, — пролунав із планшета м'який голос тата. — Хоч на пару слів, хочу побачити донечку.

Мачуха явно цього не очікувала. Її обличчя на секунду перекосилося від прихованого роздратування, вона мимоволі стиснула пальцями край халата. Але, помітивши мене на порозі, вона миттєво опанувала себе й перетворила гримасу на щиросердну радість.

Жінка крутнулася на стільці й зробила мені суворий, застерігаючий жест оком, паралельно показуючи кулаком під столом, аби я поводилася пристойно й не ляпнула чогось зайвого.

— А ось і наша дівчинка! Якраз повз проходила, — нудотно-солодко мовила Оля, повертаючи планшет у мій бік.

Я зайшла в кімнату й підійшла ближче. Побачивши обличчя батька, трохи втомлене, із новими зморшками довкола очей, але таке тепле й рідне, я відчула, як до горла підступив важкий клубок.

— Татусю! Привіт! — щиро посміхнулася я, щосили стримуючи сльози й намагаючись розправити плечі. — Я так за тобою скучила!

— Леончику, сонечко! — батько миттєво розквіт у посмішці на екрані. — Як ти, моє золотко? Все добре? Тебе нічого не турбує? Як навчання?

У цей момент мачуха повільно піднялася зі стільця, нібито щоб поправити занавіску на вікні, але насправді встала прямо за планшетом. Вона схрестила руки на грудях і впилася в мене важким, важким поглядом, прямо демонструючи, що чекає від мене правильних слів.

— Усе добре, тату, правда, — спокійно відповіла я, намагаючись контролювати кожну інтонацію, аби голос не тремтів. — Вчуся, готуюся до складних іспитів. Усе в порядку, не хвилюйся.

Тако полегшено видихнув на тому кінці дроту й знову звернувся до дружини:

— Олю, я в тобі й не сумнівався! Ти прекрасна мати. Все-таки ти й Ірину достойно виховала, тож я абсолютно спокійний. Переказую тобі гроші й знаю, що з тобою мої діти в повній безпеці.

Я лише мовчки кивала перед екраном, потираючи змерзлі пальці, аби тільки не дратувати мачуху й не псувати батькові настрій його єдиного вихідного.

Коли вони нарешті попрощалися й екрани погасли, я тихо, але з полегшенням зітхнула. Оля миттєво скинула маску турботливої матері. Вона демонстративно склала планшет, кинула його на ліжко й із зверхнім виразом обернулася до мене, опираючись руками на туалетний столик:

— Тобі чого? Чого ти взагалі тут стояла під моїми дверима й виглядала? Винюхувала щось?

— Я хочу прогулятися з подружкою, поїхати в парк, — швидко зорієнтувалася я, тримаючи руки в кишенях.

Мачуха зверхньо оглянула мене з ніг до голови, затримавши погляд на моєму старому светрі. Напевно, через те, що я так вдало підіграла їй перед татом і не зіпсувала легенду про «ідеальну сім'ю», вона вирішила виявити милість:

— Йди вже, нещастя, — вона махнула на мене рукою й почала розчісувати волосся. — Тільки щоб увечері була вдома без запізнень. Посуду в раковині повно, сам себе він не помиє.