Розділ 1: Віртуальні Золоті Ворота.

      Затишний напівморок комп'ютерного клубу «КіберПростір», що причаївся на одній із гамірних вулиць поблизу станції метро «Політехнічний інститут», завжди діяв на шістнадцятирічну Ірину заспокійливо. За великими панорамними вікнами шумів вечірній осінній Київ, здіймаючи в повітря золотаве листя кленів, мчали автівки, а тисячі людей поспішали у своїх справах. Однокласниці Іри з престижного столичного ліцею зараз, напевно, сиділи в кав’ярнях на Хрещатику, витрачали батьківські гроші на нові колекції брендів або знімали чергові трендові відео для соцмереж. Але Іра мала зовсім іншу пристрасть.

       Вона сиділа в глибокому геймерському кріслі, повністю занурена в розлогий всесвіт масштабної багатокористувацької онлайн-гри «Небесний Орден». У цьому цифровому світі її знали під нікнеймом «Мавка». На відміну від реального життя, де Іра була тихою, скромною одиначкою в оверсайз-худі з патріотичним принтом та окулярах для захисту очей від монітора, Мавка була легендою. Вона — безстрашна войовниця 85-го рівня, яка завдяки неймовірній реакції, математичному прорахунку тактики та залізній витримці посідала шосте місце у загальнонаціональному рейтингу найкращих гравців України.

        Розробники «Небесного Ордену» створили дивовижний світ, адаптувавши локації під український колорит. Замість типових середньовічних європейських замків тут височіли величні цифрові Золоті Ворота, навколо Києва розстилалися густі ліси, що нагадували карпатські хащі, а головними босами сервера були міфічні істоти на кшталт Дракона Синевиру чи Водяника Чорного моря. Персонаж Ірини повністю відповідав своєму імені: Мавка носила витончені легкі лати, прикрашені флуоресцентними елементами традиційної української вишивки, а її зброєю був бойовий посох, навколо якого вився примарний зелений плющ.

        Для Іри гра була не просто розвагою, а способом утекти від шаленого тиску випускного класу, підготовки до НМТ та вічного відчуття, що вона не вписується в компанію золотої молоді свого ліцею. Проте сьогодні навіть у грі все пішло шкереберть.

          Вже понад пів року Мавка перебувала у віртуальному шлюбі з гравцем під нікнеймом «Грім». Це не були романтичні стосунки — суто прагматичний, взаємовигідний геймерський союз. Механіка «Небесного Ордену» давала сімейним парам суттєві бонуси: додаткові 20% до досвіду в рейдах, унікальні парні комбо-удари та доступ до закритих локацій. Грім був непоганим бійцем Передньої лінії, і вони чудово спрацювалися. До сьогоднішнього вечора.

          Екран блимнув, сигналізуючи про вхідне приватне повідомлення.

      Грім: «Мавко, привіт. Слухай... нам треба серйозно поговорити. Я подав заявку в системі на анулювання нашого шлюбу».

        Іра здивовано підняла брови, її пальці на мить завмерли над клавіатурою з підсвіткою.

       Мавка: «Чому? Ми ж завтра збиралися в рейд на Чорного мольфара. Нам критично потрібен бонус парної атаки, інакше ми не пройдемо першу фазу».

      Грім: «Розумієш... Тут така справа. Я познайомився в грі з однією дівчиною. Її нік "Ангелок". Вона всього 20-го рівня, грає за клас підтримки. Вона така мила, тендітна, постійно просить мене про допомогу, шле кумедні стікери з котиками в чат... Загалом, я пообіцяв, що одружуся з нею в грі, щоб водити її по початкових квестах. Я вже навіть купив їй у подарунок перстень із рожевим топазом в ігровому магазині».

      Іра щиро зітхнула перед монітором. «Ангелок». Вона чудово знала цей тип гравців. Дівчата, які створювали акаунти лише для того, щоб випрошувати у хлопців дорогий ігровий одяг, косметичні скіни чи крила, натомість обіцяючи віртуальне кокетство. Сама Іра ніколи б так не вчинила — кожен елемент свого епічного обладунку вона вибила власноруч у важких багатогодинних боях.

       Мавка: «Зрозуміло. Що ж, якщо ти так вирішив — тримати не буду. Скасуй шлюб, я підтверджу в системі. Успіхів».

       Грім: «Дякую, що без драми. Ти крута, Мавко, але занадто холодна. З тобою наче на війні, а не в грі. Бувай!»

       Через хвилину статус над головою Мавки змінився з ніжно-блакитного «У шлюбі» на нейтральний. Іра відчула легкий укол прикрості. Не через розбите серце, ні, а через втрачений час і зламані плани на завтрашній великий рейд. На екрані її Мавка самотньо стояла посеред галасливої віртуальної площі біля Золотих Воріт. Поруч пробігали інші ігрові пари, тримаючись за руки, а неподалік Грім уже кружляв у анімації танцю з Ангелком, яка крутилася навколо нього в рожевій сукні з блискітками.

      Щоб трохи відволіктися і дати очам відпочити, Іра зняла важкі навушники й вирішила замовити на барі клубу гарячого чаю з чебрецем та лимоном. Вона підійшла до стійки, насолоджуючись ароматом свіжої випічки. Очікуючи на своє замовлення, дівчина мимохідь озирнулася на VIP-зону клубу, яка була відгороджена стильними скляними перегородками.

       Там сиділа галаслива компанія хлопців, але погляд Іри миттєво вихопив одного з них. Артур.

   Сімнадцятирічний одинадцятикласник Артур був живою легендою їхнього ліцею. Високий, із бездоганною спортивною поставою, фірмовою легкою посмішкою та глибокими темними очима, він привертав увагу всюди, де б не з'являвся. Капітан юнацької футбольної збірної міста, найкращий учень у фізико-математичному класі й син відомого архітектора. Дівчата з ліцею буквально вели війну за право хоча б посидіти з ним за однією партою. Але Артур тримався з усіма ввічливо, проте відсторонено. Мало хто знав, що за фасадом шкільного принца ховався геніальний програміст, який разом із двома найкращими друзями вже пів року працював над власним стартапом — розробкою мобільної тактичної гри, і навіть отримав перші гранти.