Розділ 5 ❤️

— Гарненько мий, щоб блищало все – кажу та любуюсь першими успіхами у вихованні, ось вже й простуд миється. 

— Я тільки стіл перекинув, а посуд ти забруднила – обурюється собі під ніс. Ну тільки похвалила. 

— Це моральна компенсація – розводячи руками промовляю. 

Дракон кидає на мене злий погляд, а я не уявляю чому він на мене злиться. Ні, щоб подякувати, або вибачання попрохати, він тут жертву з себе показує. 

Те ж мені. 

— У мене мільярди на рахунку. Власний бізнес, а я мию посуд на кухні – знову бурчить собі під ніс. 

— Ти сам цього захотів. Тож отримуй задоволення – усміхаючись кажу. 

— З'їм тебе – торкаюсь хвостом до моєї ніжки промовляє, ох даремно ти це сказав. 

— Тобто ти мені погрожуєш? – серйозніше запитую та вже стискаю качалку в руці. 

— Попереджаю – даруючи мені посмішку відповідає. Ну що ти будеш робити, я його на правильний шлях, а він знову в те саме болото. 

— Послухай сюди Едічка, у тебе силоньки мене не стане з'їсти, а ось моя качалочка з радістю тебе поцілує. Тож давай домивай, тобі ще сирники мені готувати – кажу та дивлюсь як у дракона розширюються очі. 

— Я? Та ти! Та я! Я дракон повинен готувати ще й? Я тебе взагалі-то на роботу взяв – вибухає, а у мене це викликає тільки сміх.

— Ремарочка, не взяв, а виграв у карти. Тож давай, домивай швидше я їсти хочу. А я піду подивлюсь, що там наш Микольця поробляє – не звертаю уваги на ошелешеного дракона та гордо піднявши голову йду геть. 

У нього від моїх слів аж виделка з рук вилетіла, нічого перемиє ще раз. Корона з голови не впаде, я його навчу як це людей у карти вигравати. 

Вийшовши на двір я одразу ж направляюсь до будки охорони. 

На кріслі, підставивши під морду хвоста мирно собі спить крокодил. Ну ти у мене зараз отримаєш. Тобі там люди не подобались, ну нічого зараз ти їх полюбиш. 

— ВАФЛІ НАПАЛИ – кричу, а бідний Микола аж з крісла звалився. 

Не потрібно спати на роботі. 

Декілька секунд він не може зрозуміти що трапилось, та помітивши мене полегшено зітхнув. Це ти зарано зробив.

— Ради всього святого, для чого ти мене налякала? – сумно запитує, а мені його шкода стає.

— Щоб не розслаблявся – кажу та усміхнувшись йду геть.

Потрібно перевірити що робить дракон, а то якщо він знову мене не слухається я йому таке влаштую. 

Тихенько заходжу до хати та не дихаючи підходжу до дверей кухні.

Заглянувши у середину я нікого не зустрічаю. Ні ну ви подивіться на нього.

Ну драконе, ну ти в мене отримаєш. 

Стискаю качалку в руки я йду на його пошуки. Тебе вже нічого не врятує, так значить. Я по доброму, а він. 

Заглядаю у кожну кімнату, але його ніде не має. Я вже вирішила що його й в домі немає, поки не відкриваю одні двері.

На ліжку мов король лежить дракон та слухає музику в навушниках. Її чути аж сюди, хвіст рухається у ритм мелодії, а очі заплющені. 

Ну й добре. Зараз ти в мене отримаєш. 

Тихенько на пальчиках підходжу до морди та вже підіймаю руку з скалкою, як тут......