Попелюшка

- Хочу щось унікальне, таке, щоб ні в кого не було, - говорила Попелюшка хрещеній феї і крутилася навколо неї у примарному вальсі, - Сукня має бути блактина, легка, наче краплина роси на стеблинці волошки, в міру пишна і обов’язково з рожевими стрічками.

Фея все записувала час від часу закочуючи очі і важко зітхаючи.

- Рожеві стрічки, - повторила вона записуючи за Попелюшкою, а тоді підняла голову і мовила, - рожеві стрічки вже не в тренді, в мене є краща ідея.

- Яка? - захоплено спитала Попелюшка.

- Ексклюзивний дизайн від хрещеної Феї. Такого точно ні в кого не буде.

- Так! Так! Ексклюзивний дизайн - те що треба. Хочу!

- Звісно, це буде трохи дорожче, але ж така подія, такий шанс, випадає раз на життя.

- Скільки?

- 20 золотих, - випалила Фея.

- Скільки? - з-за дверей спальні визирнула мама Попелюшки, - та за ці гроші можна все королівство одягнути! І взагалі - хрещені феї не повинні брати гроші з Попелюшок!

- Я вам не богиня достатку, щоб всіх задарма одягати. Якщо не підходить ціна - я піду в інше місце. До того, в цю ціну входить оренда карети і туфельки.

Та мати не здавалася:

- Але ж Королеві ви…

- Королева мене в карти виграла, - перебила її фея, - грошей в мене не було - віддала борг сукнею і каретою.

 - Мамо, - попросилася Попелюшка, - це мій єдиний шанс познайомитися з Принцом. Заради цього можна і 50 золотих викласти. Можна взяти з мого фонду.

- Так-так, - підхопила фея.

- Нізащо, - заперечила мама, - ці гроші на твоє навчання, Попі. Ми з батьком їх від дня твого народження збирали. 

Попі підбігла до мами і ніжно обняла.

- Але якщо я вийду заміж за Принца і стану принцесою - мені не треба буде навчатися і працювати. Казка може повторитися знову, мамо. Невже ти не розумієш? Навіщо ж ти мене на честь Королеви назвала, якщо не віриш у її казку?

- Тому що молода була і дурна, як ти зараз. На бал можеш піти, але на сукню більше 5 золотих я тобі не дам.

Мама розвернулася і твердим кроком вийшла з кімнати.

Попі розчаровано дивилася їй услід, а Фея тим часом взяла в руки іграшку-їжачка з полиці і почала крутити в руках.

- Яка цікава. Де ти взяла таку іграшку?

- Це робо-їжак. Якщо його підзарядити - він зможе розказувати вірші і скручуватися в клубок. Ми з татом зробили. Я в дитинстві захоплювалася роботехнікою.

Раптом Попі прийшла на думку геніальна ідея.

- Готуй сукню - я щось вигадаю, - сказала вона Феї і побігла геть.

«Це має спрацювати, - мріяла Попі виходячи з дому, - я підійду до нього і скажу, що мене звати Попелюшкою, він зацікавиться, запросить на танець, в нас почнеться ненав’язлива розмова в ході якої він зрозуміє, що любить мене. Вона просто мене не розуміє. Але це зміниться, коли я стану принцесою».

Вона перетнула вуличку, а потім повернула за ріг до будинку Крістіни. Попі оглянулася по сторонах і тихенько зайшла в калитку. 

Крістіна була на кілька років старшою за неї і вже встигла закінчити школу мистецтв та влаштуватися в театр актрисою. Вона непогано заробляла та мала купу прихильників.

«Вона мене зрозуміє», подумала Попелюшка і подзвонила у двері.

Коли вона зайшла до вітальні, Крістіна чепурилася.

- Збираєшся на бал? - спитала Попі.

Крістіна фиркнула.

- Звісно ні. Здався мені той бал. Там нудно. В мене вдома буде власна вечірка. Не така пафосна як у Принца, але весела. Я тобі поклала запрошення в поштову скриньку. 

- Ти робиш вечірку у день балу? - здивувалася Попі.

- А що? - Крістіна намалювала губи помадою, - треба ж і простолюду, в яких немає 

грошей на дороге вбрання до балу, повеселитися. То ти прийдеш до мене?

- Але ж… - Попі завагалася, - на балу можна познайомитися з цікавими людьми, знайти собі хлопця.

Попі лукаво підморгнула відображенню Крістіни в дзеркалі.

- У мене вже є хлопець.

- Твій хлопець всього лише підмайстер. 

- Так, - відповіла Крістіна, - і доволі непогано заробляє. І, навідмінну, від всяких там принців, він реальний і готовий зі мною одружитися.

- А я іду на бал,- твердо мовила Попі, - І мені потрібна твоя допомога.

Крістіна, що досі дивилася в дзеркало розвернулася до Попі.

- Правда? В принципі, раз в житті туди таки треба сходити. Я колись була і зрозуміла, чому Королева так тікала зі свого балу, що аж туфельку загубила. Ті аристократи - справжні манірні напижені індики, які абсолютно не вміють веселитися. І так, звісно, я позичу тобі свою бальну сукню. Ти ж через це сюди прийшла?

- Дякую, але я вже домовилася з хрещеною. Вона пообіцяла начаклувати мені ексклюзивну сукню, якої ні в кого не буде.

- Тоді чого ти прийшла, - здивувалася Крістіна, - похвалитися?

- Ні, - Попі опустила очі, - мені треба гроші.

Крістіна гмикнула.

- Так, я чула, що фея вже задарма не працює. Скільки?

- 20 золотих.

- А у феї не злипнеться від золота, - обурилася Крістіна, - я, звісно, заробляю непогано, але за такі гроші я б і сама тобі сукню сшила. Повір, яким би дорогим не був одяг - принцесою він тебе не зробить. Свою стару сукню можу позичити, але грошей не дам..