28

Рука Дженни повисла в повітрі, утримуючи ключі, а очі наповнилися таким же заціпенінням, як і його.

В цей момент Алан ніби утримувався якоюсь невидимою силою. Він знав, що повинен скинути з себе Ханну – він хотів, але не міг. Погляд Дженни тримав його там, укладаючи у своїй глибині. Він навіть забув про дике печіння в м'язах і, як не дивно, про свої штани, що були доказом його величезного розчарованого стану під ними.

Алан почув брязкіт ключа об ключ, і це було все, що йому потрібно, щоб вийти з пастки заціпеніння. Він зіштовхнув із себе Ханну і швидко піднявся, ігноруючи яскраве запаморочення.

- Дженно, це не те, що ти думаєш, - голос Алана відчайдушно захрип. Його серце важко билося в грудях.

Дженна продовжувала дивитися на нього, але попередній шок падав з її обличчя. Потім її погляд ожив і зрушив униз його тілом.

На її губах утворилася тямуща усмішка.

- Як банально, - вона повернула очі до його обличчя, і йому здалося, ніби з них одним клацанням викачали всі емоції. - Але в будь-якому разі мене це не цікавить. Я лише прийшла віддати тобі ключі.

На доказ Дженна підняла зв'язку, демонструючи її.

Поруч із ним пролунав характерний смішок.

Очі Дженни послідували на звук і зупинилися там; через секунду вона опустила ключі, наповнюючи обличчя холодною люб'язністю.

- Ханно, - констатувала Дженна, посміхнувшись їй, наче бездушна лялька. - Мабуть, я маю подякувати тобі. Алан розповідав мені про те, чому ти не цікавишся чоловіками. Як ти прямо в день весілля жбурнула обручку в обличчя свого нареченого, який зрадив тобі, на очах у всього натовпу, - Дженна зробила кілька кроків вперед. - Вражаюча історія, - вона з обережністю поклала ключі на столик і випросталась, подивившись на Ханну. - Ти вигадала її для нього?

Розум Алана вмить застиг, зовсім не в змозі зрозуміти, чому вона так говорила.

Дженна нахилила голову на бік і послала Ханні викривлену посмішку.

- То ж як це, кохати того, хто ніколи не буде твоїм? — вистрілила вона у захоплену онімінням тишу.

Брови Алана злетіли, і він перевів погляд на Ханну. Вона виглядала глибоко шокованою, а її обличчя неприродно блідим.

- Що ти патякаєш? - вражено видихнула Ханна, стрільнувши в Алана палаючим панікою поглядом. - Алане, не слухай її! Божевільна.

Дженна механічно посміхнулася і проігнорувала образу, адресувавши йому свою увагу.

- Так, Алане. Не слухай мене.

Алан видав болісне зітхання.

- Дженно, будь ласка, припини, - майже благаюче прохрипів він.

- Ти хоч раз бачив її з дівчиною, Алане? - несподівано запитала Дженна з проблиском злості в очах. - Я маю на увазі реальні факти, а не слова. Чи тільки наслуханий?

І тут Алана осяяло.

У голові клацнуло, і пазл сам по собі почав складатися.

Чоловіки. І Ханна на колінах одного з них, коли він увірвався до її дому. Тоді він був надто розгніваний, щоб звернути на це належну увагу. Як і на те, що вона намагалася зробити з ним сьогодні.

- Ханно, - Алан проковтнув і повільно глянув на неї, збліднувши. - Це правда?

Ханна видала нерозбірливий звук, перш ніж маска з тріском полетіла з її обличчя.

- Що мені лишалося робити? - Закричала вона зі сльозами в очах. - Ти ніколи не помічав мене! Все твердив про свою ненаглядну Сандру, наче вона єдина жінка на землі! - Ханна скривилася від безпорадного писклявого крику, що зірвався з її губ. - Та пропади воно все пропадом!

Вона підхопила свої речі, пропустивши річ, що впала на підлогу, і рвонула до виходу, цокаючи підборами так швидко, як тільки в неї виходило.

Вхідні двері сильно грюкнули і Алан шумно втягнув у себе повітря, відчуваючи його отруйним.

Алан не міг повірити в це. Він ніколи раніше не отримував доказів того, що Ханна справді захоплюється дівчатами. Вона просто говорила йому про це, і цього було достатньо. Але факт того, що вона насправді була закохана в нього, приголомшив його.

Нахилившись, Алан підняв упаковку, що випала із сумочки Ханни. Він заплющив очі і зім'яв її в кулаку, все ще всіма силами борючись зі своїм палаючим тілом.

- Навіщо ти це зробила, Дженно? - тихо видихнув він, не знаючи, чому саме ці слова зірвалися з його губ.

- Я всього лише їй допомогла. Коли-небудь вона мала відкрити очі.

- Відкрити очі на що? - майже з викликом промовив він.

– На правду. - Дженна пересунула погляд між його очима і прикусила губу, так і не зумівши приховати за нею гірку усмішку.

- Яка ж я, виявляється, дурна. Ревнувала тебе до неї... До Ханни. Але, виявляється, це так безглуздо, - посмішка сповзла з її скам'янілого обличчя, наповнюючи очі злим болем. - Ти ж далі свого носа не бачиш, Алане. Кохання до Сандри тебе так засліпило, що ти навіть не помічаєш нічого, що відбувається навколо тебе.

Несподіване дзижчання телефону покотилося повітрям, перемістивши його вібрацією по столу. Дженна замовкла і обдарувала його кривою усмішкою, навіть не глянувши на телефон.

Дихання Алана застрягло, коли на екрані висвітлилося знайоме ім'я. Сандра.

- Давай, візьми слухавку, Алане, - виплюнула вона йому. - Що цього разу? Потрібно терміново підставити дружнє плече чи замінити їй чоловіка в ліжку?

Алан зімкнув щелепу, відчуваючи, як адреналін штовхає кров по набряклих венах.

- Де ж він, чому не поряд зі своєю дружиною?  – Дженна розвела руки в сторони, виказуючи щире здивування. - Може, він навіть не в курсі про ваші таємні листування? Чи навіть про зустрічі?

Алан стиснув щелепу міцніше, уперто продовжуючи мовчати. Він відчував, що кров близька до вибуху всередині. Можливо, він був останнім мерзотником, але Сандра такого бруду не заслужила.

- Цікаво, чи знає вона про мене?

Очі Дженни підступно спалахнули і вона потяглася, не встигнувши, коли Алан спритно перехопив телефон і грубо жбурнув його назад.

- Не треба, - попереджувально промовив він, наблизивши своє обличчя до неї, - приплітати сюди Сандру. Може, я й повний мудак, але ти сама не така вже невинна, якою здаєшся, Дженно, - його погляд швидко просканував її зверху вниз, перш ніж він відсторонився.