16

Дженна

- Ну, і що, подумаєш, вийшов. Скажи спасибі, що не гепнувся непритомний.

Дженна тихо посміялася в слухавку над висловлюванням подруги, стираючи залишки сліз.

Алан і непритомність речі просто несумісні.

- Чоловіки вони такі, - повчальним тоном продовжила Рейчел, немов коуч на майстер-класі. - Якщо тебе хтось образить чи не так подивиться, то вони розірвуть кривднику горлянку, а коли справа доходить до елементарного, чи настільки природнього, вони, ну, знаєш, трохи тормозять.

- Не знаю, Рейч, - зітхнула Дженна, задумливо покрутивши денцем склянки, де хлюпалися залишки помаранчевої рідини. - Може, ти маєш рацію.

- Звичайно, я маю рацію, - фиркнула Рейчел. - Ти краще скажи мені, коли ми зможемо побачитися.

І слідом буркливо:

- Я може вже скучила, знаєш.

Дженна посміхнулася, відкривши рота, щоб відповісти, коли її перервав хитрий бульк.

- Зовсім уже загордилася там, так? - підколола Рейчел.

Дівчина похитала головою.

- Рейч, не говори дурниць. Ти ж знаєш, якими були останні дні. Тим більше, ми бачилися позавчора.

– Позавчора це не сьогодні.

Несподіваний стук дверей розрізав повітря, ударяючи по тілу дівчини розрядом струму.

Дженна завмерла із застиглим диханням, відчуваючи, як серце прискорюється.

- Алан прийшов, - хвилююче видихнула вона і на мить озирнулася, кусаючи губи. - Зідзвонимося потім, гаразд?

Рейчел беззлобно зафурчала.

- Давай, біжи вже до свого принца.

Дженна полегшено видихнула з маленькою усмішкою, переставши кусати губи. Розмова з подругою справді заспокоїла її. Навіть більше - вселила нетерпляче бажання якнайшвидше побачити Алана і запевнити його, що все гаразд і вона його розуміє.

- Дякую, Рейч, - тепло сказала дівчина і, не дочекавшись відповіді, відключилася, відчувши маленький укол смутку через неможливість обійняти її зараз.

Дженна зістрибнула з барного стільця, залишивши телефон на столі, і розвернулася, попрямувавши до Алана.

Вийшовши в коридор, вона побачила його, що стягував з шиї кашне.

- Алане, - Дженна ніжно посміхнулася, ступивши до нього.

Алан підняв обличчя і завмер у ступорі, наче вона застигла його зненацька. Дівчина вмить зупинилася, видавши ошелешене зітхання.

Пом'ята сорочка з розстебнутими верхніми гудзиками і відсутність краватки під пальто, скуйовджене волосся і огорнутий дурманом погляд.

Дженна розширила очі в усвідомленні.

- Ти що... Ти п'яний?

Алан протяжно видихнув і злегка похитнувся, недбало роззуваючись. Дженна шоковано моргнула, завмерши на кілька секунд, перш ніж зрушила вперед, підходячи до нього.

Вона підійшла якраз у момент, коли Алан зняв з себе верхній одяг, і спритно перехопила пальто з чоловічих рук, відкинувши його на стійку.

- Давай допоможу.

Дженна накинула його руку, що тримала телефон, на своє плече і обвила свою навколо його талії, створивши для нього опору. Алан уткнувся носом у її маківку і шумно вдихнув, натиснувши на її тіло своєю вагою.

- Ти так неймовірно пахнеш, - хмільним голосом промовив він.

Дженна проковтнула, щосили намагаючись не реагувати.

- Йдемо до спальні, тобі треба прилягти.

Алан хмикнув над її вухом, але не заперечив, коли вона потягла його за собою.

- Вже не терпиться зняти з мене одяг? - глузливо спитав він.

Дженна негативно хитнула головою і сильно прикусила губу, що здригнулася, продовжуючи рухатися вперед. Гіркі сльози затьмарили зір, навернувшись на очі.

Він п'яний... Господи, він п'яний.

Де він був? З ким?

Діставшись до спальні з пульсуючими думками, Дженна ввімкнула світло і повела його до ліжка. Вона скинула його руку зі своїх плечей і легко спрямувала обм'якле тіло. Коли його спина зіткнулася з ліжком, Дженна зробила розворот назад, але рука раптово схопила її долоню, сильно сіпнувши на себе.

Дженна зуміла тільки охнути, і наступне, що встигла усвідомити - як вона лежить на ліжку, підім'ята під гаряче чоловіче тіло.

Дівчина затамувала подих, зустрівши його чорні очі. Вони дивилися прямо на неї. П'яні і п'янкі, але від того не менш глибокі.

Пронизливі. Незвичайні...

За мить погляд Алана повільно опустився по її обличчю, вивчаючи.

- Вродлива, - прошепотів він їй у губи, опалюючи алкогольним подихом. - Така ніжна...

Алан нахилився і провів носом по її щелепі, вдихаючи запах. Потім схилився до її шиї, лишаючи там легкий поцілунок. Дженна затремтіла під ним, впиваючись пальцями в його боки. Найгірше те, що вона готова була дозволити йому робити все, що завгодно.

- Алане, - затріпотіла вона під ще одним поцілунком, опущеним на її шкіру. - Алане, ти п'яний.

Він уривчасто видихнув їй у шию, а потім скотився з неї, уткнувшись обличчям у подушку з важким стогоном. Дженна на секунду сильно заплющила очі, переводячи подих.

Взявши себе в руки, вона піднялася з ліжка, майже відразу відчувши гарячу долоню, що зупинила її.

Дженна підкорилася, повернувшись назад. Алан лежав на спині, його очі з маленькими проблисками ясності дивилися на неї, а пальці міцно утримували її зап'ястя трохи вище того місця, де був браслет.

- Не йди, - прошепотів він охриплим голосом. - Залишся.

Дженна важко проковтнула, відчуваючи, як серце щемливо стискається.

Він був вразливий. І він не хотів її відпускати, навіть якщо дівчина мала намір просто піти спати на диван.

Вона завмерла в ступорі, не знаючи, як вчинити. Погляд сам по собі зачепився за край комода і в пам'яті мимоволі відродилися далекі уривки тієї ночі.

На комоді чогось не вистачало.

Дженна не могла згадати.

На ліжку раптом пролунала коротка вібрація, привертаючи її увагу. Вона перевела очі на телефон, що спалахнув повідомленням поруч із його головою, і в цей момент відчула, як пальці, що тримали її зап'ястя, послабили захват, починаючи повільно сповзати.

Дженна подивилася на Алана.