15

Алан

Алан ніколи раніше не знаходився у безплатній клініці.

Крім нього, тут не було жодного чоловіка.

Він сидів в одному з незручних пластикових стільців, ігноруючи перешіптування двох вагітних жінок, які були декількома рядами далі.

Трясця. Начебто йому не вистачало кричучих постерів на стінах і тримачів журналів, переповнених брошурами/журналами про вагітність та пологи.

- Алан Гілберт?

Він підняв очі на своє ім'я і з готовністю підвівся, недбало відкинувши один із таких журналів на столик.

- Так, це я.

- Це ж ви прийшли разом із Дженною? - У легкому сумніві запитала лікар у білому медичному халаті.

Алан тільки кивнув. Він не страждав дефектом мови, але в даний момент багатослівність не була його сильною стороною.

- Це добре, - усміхнулася жінка. - Зазвичай чоловіки нехтують цим, але, повірте, для майбутньої матері присутність батька її дитини на обстеженні дуже важлива.

Алан нервозно проковтнув, відчувши, як у кров ринув потік жару.

Батько. Він збирався стати батьком. Йому потрібно багато до чого звикнути.

- Але якщо ви тут, я так вважаю, що ви хочете взяти участь? - продовжувала говорити лікар, поки Алан не усвідомив, що надто довго мовчить.

Він послабив вузол краватки, що раптом стала тісною і кивнув.

- Так, - відповів він охриплим голосом. 

- Пройдіть зі мною, - лаконічно сказала жінка, повернувшись у напрямку дверей, за якими раніше зникла Дженна.

Алан пішов за нею, заходячи вслід у маленький кабінет, де він побачив Дженну, що знаходилася в напівлежачому стані на платформі. Їхні очі зустрілися і вона послала йому маленьку посмішку. Але він не міг зробити того ж у відповідь.

Алан помітив, що її штани були спущені нижче, а блузка задерта, оголюючи живіт.

- Готова, люба? - запитала лікар, проходячи решту шляху до дівчини. 

- Так, - Дженна трохи заметушилась і прикусила губу, намагаючись стримати хвилюючу усмішку, яку Алан все одно помітив.

- Ви можете сісти, містере Гілберт, - запропонувала жінка, але Алан заперечливо хитнув головою, раптово впадаючи в ступор.

Лікар притягла до Дженни пересувний візок з апаратом, який видав неприємний вереск, проїхавши по підлозі.

- Прилад, який я використовую на такому ранньому терміні, вийшов з ладу, тому ми зробимо звичайне сканування черевної порожнини. Але якщо нам не вдасться побачити, мені потрібно, щоб ви прийшли наступного тижня для внутрішнього обстеження.

- Добре, - відповіла Дженна.

- Тоді можемо починати, - лікар натиснула перемикач, який оживив монітор апарату, а потім пометушилась з кількома циферблатами на передній панелі. Після цього на живіт Дженни з бризким звуком опустилася велика кількість гелю, змусивши її несильно здригнутися, і жінка направила датчик на нижню частину живота дівчини, збовтуючи слиз.

- І так, що у нас тут, - заговорила вона, як тільки екран монітора заповнився купою чорно-білих плям.

Алан застиг нерухомо, відчувши, як вузол краватки раптом гостро впивається в його шию.

Чорно-білі плями. Занадто далеко. Але раптом надто близько. Занадто знайомо.

Спогади ринули через його розум, заміняючи реальність болючими уривками минулого.

Він глянув на Дженну, що через мить подивилася на нього з кушетки з лагідною усмішкою.

Карі очі та чорне волосся. А потім спалах блакитних очей і світлого волосся з такою ж ніжною посмішкою. Сандра.

- Ви це бачите?

Алан моргнув, висмикнувшись із дурману голосом лікаря, і глянув на дівчину, бачачи в ній знову Дженну. Тепер вона заворожено дивилася в монітор розширеними очима, не маючи уявлення про те, що діялося в його голові. Алан послідував її прикладу, бачачи, як лікар ще трохи пометушилась і зупинилася, заморозивши екран.

- Це гестаційний мішок, - жінка провела пальцем по чорному колу. - А це, - вона вказала на дуже маленьку білу пляму всередині, - це ембріон. Як я бачу, один.

Алан почув зітхання Дженни перед тим, як вона знову глянула на нього. У її розширених очах відображалися одночасно сум'яття, захоплення та ніжність, але до нього доходив сенс слів дуже повільно. Це означає, що у них буде одна дитина?

Його нутрощі стиснулися, наче хтось штовхнув його в живіт.

Дитина. Його дитина. 

- Якщо придивитися, то можна побачити слабке мерехтіння, - лікарка вказала поряд з білою плямою, але Алан нічого не розгледів. - Я не впевнена, що ми зможемо почути його так рано, але я можу спробувати.

Вона ще трохи поманіпулювала панеллю і, перш ніж Алан зрозумів, що вона має на увазі, по кімнаті пролунали ледь чутні, наче приглушені удари, але, тим не менш, цього звуку було достатньо для того, щоб він усвідомив, що чує.

- Це серцебиття вашої дитини.

- Це серцебиття вашої дитини.

Алан застиг на порозі тільки-но прочинених дверей, не в змозі увійти в кабінет через те, що почув. Він побачив, як блакитні очі Сандри заблищали трепетними сльозами, дивлячись в екран, а губи здригнулися.

Важко проковтнувши, Алан глянув у монітор, звідки виходило сильне серцебиття її з Деном дитини, і він відчув, як кров йде геть від обличчя.

Вона справді вагітна. В неї буде дитина від Дена.

Алан зустрів її погляд і стиснув щелепу, відчуваючи біль глибоко в грудях. Він би все віддав, щоб серцебиття цього малюка належало йому. Щоб знати, що це частина саме його плоті зараз б'ється всередині неї. Дівчина, яку він так сильно любив, його кохана, яка з самого початку була вірна лише одному чоловікові. І цим чоловіком був не він. 

- Алане.

- Містере Гілберт?

- Алане!

Він моргнув від спогадів, почувши своє ім'я, і ​​звів очі, побачивши, що лікар і Дженна дивляться на нього. Тепер Дженна сиділа на краю кушетки з майже розправленим одягом, застигши, а в її очах читалася стурбованість.

- Все добре? - Запитала лікар.