14

Дженна

- Не ворушись, - Дженна обережно приклала змочену перекисом ватку до пошкодженого носа, який вже встиг трохи почервоніти і припухнути.

Алан зашипів, зміцнюючи руки на її голих стегнах.

- Ще трохи, - дівчина продовжила свої маніпуляції, намагаючись ігнорувати його гарячі пальці, що вимальовували маленькі кола на її шкірі, і той факт, що він сидів на ліжку без сорочки.

Вона стояла перед ним, помістившись між його розкритими стегнами, але навіть у такому положенні її обличчя було ледве вище за нього. Дівчина старалась вдавати, що її не турбує його прямий погляд, який не відривався від неї ні на секунду, викликаючи мурашки по тілу.

Закінчивши обробляти його ніс, Дженна трохи відсунулась, оцінююче подивившись на свою роботу.

- От навіщо ти сказав йому? - невдоволено зітхнула вона, потягнувшись, щоб кинути використану ватку до решти та взяти нову. - Адже знав, що він розгнівається.

Вона змочила її перекисом і торкнулася його губи, що тріснула, прибираючи залишки крові.

– Знав. Дурниці.

Дженна зітхнула, похитавши головою на його репліку. Алан був у своєму стилі.

- Сильно болить? - пом'якшившись, спитала вона, нарешті наважившись зазирнути в його очі. Вони, як і раніше, не відривалися від неї, пропалюючи своєю чорною глибиною.

- Поцілуєш - перестане.

Дженна остовпіла, відчувши, як її коліна затремтіли.

- Алане...

- Шшш... - він приклав палець до її губ, змушуючи замовкнути.

Вона слухняно завмерла, коли він прибрав з її долоні засіб і недбало кинув до інших, а потім схопив її зап'ястя, притягнувши збентежену дівчину ближче до себе.

Дженна затріпотіла, відчувши жар його долонь на своїй талії. Навіть крізь сорочку він моментально просочив її шкіру, даючи їй впевненість, що на ній обов'язково залишаться опіки.

Пальці Алана напружилися, притягаючи її, привертаючи, наближаючи... Його погляд упав на її губи, які мимоволі відкрилися в очікуванні. Чим більше він наближався, тим важче ставало дихати.

Дженна завела долоні за його плечі, її серце билося все сильніше та голосніше. Всі емоції, які вона відчувала щоразу, чекаючи цього, посилилися вдвічі, падаючи на неї лавиною, коли його губи нарешті торкнулися її.

На першому їхньому зіткненні очі Дженни заплющилися. Дихання обімліло, у грудях запурхали метелики, а на тілі заграло приємне тремтіння.

Алан не квапив. Гарячі губи м'яко пройшлися по її, досліджуючи так, як їй цього давно хотілося. Вона послідувала за його рухами, повторюючи і дозволяючи йому вести до кінця.

Коли він дав сигнал впустити його, Дженна без роздумів підкорилася. Він обережно розкрив її губи і ковзнув глибше, залучаючи її до справжнього дорослого поцілунку. І це було все, що вона собі уявляла про цю близькість і чого навіть не могла уявити – м'яко, глибоко, волого, ніжно. З легким присмаком пристрасті, який захопив її з головою.

Зсунувши долоні з його плечей, вона пірнула пальцями в шовкове волосся, стискаючи його так, як хотіла довгий час. Він не залишився осторонь, притягнувши її впритул до свого тіла. Його губи посилили натиск, збільшуючи інтенсивність поцілунку настільки, що Дженна забула, що таке дихання.

Через деякий час він нарешті сповільнив поцілунок і, залишивши ще один цнотливий, відсторонився. Дженна відразу сховала обличчя у вигині його шиї, відновлюючи схвильовані подихи. Вона обхопила долоньками його плечі і заплющила очі, не контролюючи схлип, який сам по собі зірвався з губ.

- Сильно злякалася? - ніжно спитав Алан, зміцнюючи теплі обійми.

Дженна кивнула йому в шию, притискаючись міцніше. Як би вона не намагалася задавити думки про батька, особливо зараз, коли губи Алана щойно цілували її, вони нікуди не йшли. Навіть виплакані сльози не допомогли, вони формувалися знову і знову, капаючи на його плечі.

- Тихіше, - Алан заспокійливо погладив її спину. - Маленькому левеняті не подобається, коли ти плачеш.

Тремтіння стиснуло її серце, і Дженна відсторонилася, залишаючи руки на його плечах. Маленька усмішка пробилася крізь сльози.

- Маленьке левеня?

- Тобі не подобається?

Алан уважно глянув на неї, опустивши руки до її талії. Дівчина заперечливо хитнула головою, маючи на увазі, що справа зовсім не в цьому.

- А якщо буде дівчинка? - спитала вона, переповнюючись ніжністю.

Алан непевно знизав плечима, усміхнувшись краєчком губ.

Дженні здалась його поведінка неймовірно милою. Навіть батько... Навіть він відійшов на задній план.

Адже вони говорили про їхню дитину. Ця думка поширилася жаром у грудях, стріляючи вгору, і Дженна стала сміливішою, наважившись сказати йому те, про що ні за що б не запитала в іншому випадку.

- Алане, - вона запнулася, глянувши на свої босі ноги. - У мене завтра запис на УЗД після занять. Я просто хотіла сказати... Запитати... - Дженна облизала пересохлі губи і хвилююче глянула на Алана, бажаючи побачити його реакцію так сильно, як ніщо інше. - Ти хочеш піти зі мною?

Серце, що ледь заспокоїлося після поцілунку знову набрало швидкість. Але вираз Алана нічого не сказав їй. Він тільки здивовано підняв брову.

- УЗД? Але хіба ще не рано? Четвертий тиждень тільки.

- П'ятий, - поправила Дженна. Її щоки залилися рум'янцем, і вона сором'язливо опустила погляд, прибравши руки з його плечей. - Майже. На цьому етапі вже можна визначити, чи можлива двійня, - почекавши трохи, щоб він усвідомив її слова, Дженна підвела очі. - Я хочу дізнатися. Лікар дозволив.

Алан мовчав якийсь час, і коли Дженна вже вирішила, що його налякала думка про двійню, він заговорив рівним тоном.

- О котрій?

- О третій, - охоче відповіла дівчина.

Він продовжував вивчати її тим самим рівним поглядом, і Дженна не могла прочитати, що за ним ховається.

- Я піду з тобою.

Її серце радісно забилося.

- Справді? - З усмішкою промовила вона.

Алан кивнув.

- Звичайно. Адже я головний винуватець.