Понад сто двадцять сім

2. Екватор

2. Екватор

Стартова платформа стояла посеред Тихого океану, майже на самому екваторі, біля сто п'ятдесят четвертого меридіана західної довготи. Звідси, де обертання Землі додає ракеті найбільше швидкості, летіло все, що важило більше за зручні розмірки. Платформа була міжнародна. На палубі діяли три мови, на радіо чотири, а їжа в їдальні, як усі стверджували, була однаково погана.

Тридцятого травня 2031 року над океаном стояла волога тиша. Хвилі були високі, маслянисто блискучі, без піни. Дарина дивилася на «Циклон-4М» з борту супровідного судна, за кілька кілометрів, і ракета виглядала голкою, встромленою в горизонт.

На петлі зв'язку чулося:

— Дніпро, Платформа. Готовність за всіма системами підтверджую.

— Платформа, Дніпро. Погода?

— Хвилі два метри, вітер вісім метрів за секунду. У межах.

— Запуск двигунів, десять, дев'ять…

Мова на петлі перемикалася з української на англійську й назад, і ніхто не помічав цього. Дарина стиснула в кишені вирізку.

На нуль ракета не рвонула. Здається, лише трохи здригнулася. Потім її огорнули полум'я й дим, і звук дійшов до судна за кілька секунд, коли вогненний стовп уже піднімався вгору.

AD_4nXc1nJ23NVN8ejdjR2OkL90cbuuzuKuU-_ejFDifx4vzyWEzOgRvfeRXHz279g5R6Snil9MBbO2UiDQxaJZMFKF9xyCapbaKfh76sCwyoxOrqGhQNW1d4IHFXtEsMlAXNaz-4qDObuE=s2048?key=-LJGgbevKOBx-J2onS77gw

Перший ступінь відпрацював своє й відділився. Другий ступінь вивів апарат на низьку навколоземну орбіту й вимкнувся. Тоді настала пауза: сорок дві хвилини тиші, поки ступінь рухався орбітою, щоб вийти в потрібну точку для повторного запуску. Це була найдовша пауза в її житті.

— Дніпро, Платформа. Повторний запуск верхнього ступеня через три хвилини.

— Прийняв. Іще три хвилини.

Друге ввімкнення двигуна тривало майже п'ять хвилин. Верхній ступінь надав апарату швидкості, достатньої, щоб залишити земну орбіту й вийти на траєкторію до Венери. Після завершення маневру апарат відокремився. Його маса разом із перехідним вузлом становила сімсот вісімдесят кілограмів. Усередині, в аеродинамічній капсулі з абляційним тепловим щитом, лежав посадковий модуль. Решта була круїзним модулем: панелі, двигуни корекції, радіообладнання й система терморегуляції з радіаторами, які мали відводити надлишкове тепло під час перельоту.

— Відділення апарата підтверджую, — сказав голос із Дніпра. Це був Богдан Мельничук, керівник польоту, чоловік із вічно сонними очима. — Сигнал надійшов. «Дениця» на своїй траєкторії.

Хтось на борту судна зааплодував, потім ще хтось. Дарина не плескала. Вона лише дивилася, як у небі гасне тонка нитка диму.

— Дарино, — тихо сказав Артік. — Траєкторія виведення відхилилася від розрахункової на дві з половиною сотих відсотка. Це в десять разів краще за вимоги.

— Ти не втомишся, — відповіла вона, — це повідомляти?

— Ні. Але я зрозумів, що тебе це заспокоює.

Вона на це усміхнулась.

AD_4nXeg6-SAu3pppdMFbZyL3cXJ01GvGSLA-059hoE9EniXbaG095wfeEOkTDu9unDl-TnmD6TEpNEE4vfSdvmTjFYmlURMenow-02FuW1gOfvfKuS0UReDSXE4i4CVbMLyCdZjXmVlwCg=s2048?key=-LJGgbevKOBx-J2onS77gw

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше