1. Вирізка

1. Вирізка

Сторінку з журналу Дарина Лісова носила в нагрудній кишені комбінезона, складену вчетверо. Вона давно не розгортала її, бо знала напам'ять кожну плямку друкарського растру.

На сторінці були перші кольорові знімки поверхні Венери, зроблені 1982 року. Помаранчеве небо, пласкі плити породи, чорний край апарата в кадрі й горизонт, що загинався вгору, ніби планета була не кулею, а мискою. Сторінку з журналу вирвав дід, зварювальник із Південмашу, і двадцять років тримав над верстаком, між календарем і графіком змін. Дарина тоді ще не народилася.

Тепер вона стояла в цеху, де три роки тому латали дах, пробитий уламками, під час російсько-української війни. Посеред цеху на підставці стояв апарат «Дениця» — компактна сфера діаметром один метр, із сірою матовою поверхнею зовнішнього керамічного теплозахисту. Збоку виступав захищений антенний вузол із кераміко-металевими елементами. За старою назвою ранкової зорі в українських піснях його й охрестили.

— Тепловий розрахунок для плато закрито, — сказав голос у навушнику. Спокійний, без інтонаційних прикрас. — Я прогнав двадцять тисяч варіантів із розкидом параметрів. У дев'яноста чотирьох відсотках апарат тримає внутрішній відсік нижче шістдесяти градусів не менше шести годин.

Це був Артік, наземна система аналізу місії. Він не мав обличчя, лише голос і доступ до всіх моделей, телеметрії й спектральних бібліотек, які проєкт устиг накопичити. Дарина спершу не довіряла йому, потім звикла.

— А шість відсотків? — запитала вона.

— Шість відсотків означають, що десь у моделі я знаю менше, ніж мені здається. Найслабше місце одне. Контакт хвилевода з фланцем антени. Тут параметри взято з одного випробування.

— Одне випробування в Клівленді, — кивнула Дарина. — Друге вже не встигнемо.

В Клівленді була камера, в якій змоделювали венеріанські умови: сталевий циліндр, вуглекислий газ під тиском у кілька десятків атмосфер, температура, від якої плавиться свинець. Туди поїхала інженерна копія електронних схем на карбіді кремнію — напівпровіднику, здатному працювати за температур, за яких звичайна кремнієва електроніка давно відмовила б. Американські колеги вже показали, що такі схеми можуть витримувати тривалу роботу за високої температури й тиску, характерних для венеріанського середовища. «Дениця» мала стати першим українським апаратом, який спробує перевірити ці технології безпосередньо на планеті.

Дарина торкнулася корпусу. Металевий обідок монтажного вузла був холодний і трохи шорсткий. Вона вважала, що Венера ображена на людей. Пів століття її штурмували, а вона давала лише одну-дві години й гасила зв'язок.

«Венера-4» у шістдесят сьомому передавала дані під час спуску, поки зростання тиску не вивело її з ладу. «Венера-7» у сімдесятому здійснила першу в історії м'яку посадку на іншу планету й після приземлення ще двадцять три хвилини передавала слабкий сигнал. «Венера-9» у сімдесят п'ятому передала перше зображення поверхні Венери. «Вега» у вісімдесят п'ятому випустила в хмари два аеростати, що дрейфували понад добу на висоті, де температура й тиск були близькими до земних, тільки хмари там складалися з крапель сірчаної кислоти. «Магеллан» радаром склав карту майже всієї планети. «Венера-Експрес» роками вивчала її атмосферу з орбіти.

Але рекорд належав «Венері-13». На поверхні, за температури близько чотирьохсот п'ятдесяти семи градусів і тиску близько дев'яноста атмосфер, вона пропрацювала сто двадцять сім хвилин. Розрахункова тривалість роботи становила тридцять дві.

— Ми не збираємося побити цей рекорд, — сказала Дарина вголос, більше собі, ніж Артіку.

— Чому?

— Бо збиралися лише наздогнати. А там як піде.

— Моя оцінка, — зауважив Артік, — що ми його перевищимо. Але я не додаю до цього слова «гарантовано».

— І правильно.

Вона нарешті розгорнула вирізку й поклала поруч з апаратом, на край підставки. Помаранчеве небо дивилося на сірий корпус, який мав стати його наступним свідком.