Розділ 11.

Потяглася солодко... Ой, як добре! Стоп, де це я? Зіскочила з ліжка, розгублено озирнулася довкола й зрозуміла: я вдома, у Юльки. Моя спальня, моя постіль, і я в піжамі... За вікном уже стемніло. Я проспала весь день? І мені наснився жахливий сон?

Попрямувала до дверей, але застигла на місці. Ні, це не сон. Пакети з костюмами стоять у моїй кімнаті, як незаперечне нагадування про реальність. Вийшла з кімнати у пошуках Юлі. Квартира поринула в напівтемряву: світло було згашене майже всюди, окрім кухні. Саме там, у затишному світлі, подруга неквапливо попивала чай, розслаблено відкинувшись на спинку стільця.

— О, прокинулася? — Юля ковзнула по мені невдоволеним поглядом. Без жодного слова налила каву в чашку й махнула рукою, запрошуючи до столу.

Я сіла, відчуваючи напруженість у повітрі, й, глянувши на неї, запитала:

— Що сталося?

— Амнезія? — пирхнула вона з іронією. — Тобі як, із самого початку розповідати?

— Юль, я не зовсім розумію, що відбувається. Як я тут опинилася, і хто мене переодягнув у піжаму? Можливо, це й справді амнезія... чи, може, шизофренія, — сказала я й зробила довгоочікуваний ковток міцної кави. Закрила очі й застогнала від задоволення.

Юля знизала плечима й відповіла:

— Твій бос приніс тебе на руках. І твої речі притягнув. Наказав тебе переодягнути, не шуміти й дати виспатися. Якого чорта, га? — вибухнула вона. — Лар, поясни, чому я мала вислуховувати всю цю гидоту про себе від якогось... мужика? Я його багато разів бачила в інеті, думала, що він такий красень-милаха, а виявився такою поганню. Знаєш, як він мене тут облив багнюкою? Наче це я тебе ледве не зґвалтувала!

Я застигла, намагаючись осмислити її слова.

— Гей, стоп, стоп, Юля, зупинись. Я не зовсім зрозуміла. Олександр Костянтинович... тебе сварив?

— Сварив? Та я в житті нічого подібного про себе не чула! Виродок! Хоча, добре, не виродок, мордаха в нього гарненька, але нутро гниле до кісток. Фу, гидота яка. Ніколи б не подумала, що такий красень може бути настільки жорстоким і невихованим хамом. Краще б мозок тренував, а не біцепси. Хіба можна так з дівчатами спілкуватися?

— Юль, вибач, але я не розумію. А чого він до тебе причепився? — запитала я, відчуваючи, що це продовження якогось абсурдного сну.

Юлька схопила чашку й із новою хвилею емоцій заговорила:

— За те, що я, твоя подруга, могла допустити твоє зґвалтування. Уявляєш? Та звідки я знала, що у вас з Антоном нічого не вийшло? Ми ось із Дмитром погуляли та розійшлися. Антоха прийшов, сказав, що ви домовилися про зустріч, що у вас "кохання з першого погляду", ось я й залишила його у твоїй кімнаті. Думала, сюрприз тобі буде.

Я зробила ще кілька ковтків кави, поки вона була гаряча.

— Хоч двері відремонтував, — саркастично додала вона. — Дімка зателефонував і сказав, що ми більше не зустрінемося. Антоху забрали в поліцію. Навіть його батько не зміг його відмазати.

— Юль, ти не ображайся, але я ж тобі казала раніше: я не прагну нових стосунків. Секс на кілька разів — це не для мене. Особливо зараз. І знайомити мене з хлопцями не варто. Знаєш, як я тепер шкодую і мені соромно, що я пішла до того клубу? Через, як його там звуть, Антохи, я мало життя собі не зламала. І якби не Олександр Костянтинович тієї ночі, і сьогодні вранці – їй богу, Антон би отримав своє.

— То це тепер я винна? — вибухнула з новою силою Юлька. — Мені двері вибили через тебе, поліція приїжджала від батька Антона. Роботу прогуляла сьогодні через тебе. Вигребла від якогось мужика, нібито твого боса! А ти ще зробила мене винною? Це ти йому набазікала про мене?

— Юль, та заспокойся ти! Нічого я не казала йому про тебе. Правда! Я взагалі не розумію, чому він на тебе наїхав. І я не звинувачую тебе, але ти хоча б запитала мене, чи хочу я бачити цього Антона! І взагалі, я пережила стрес, який у житті не переживала.

— Відмовила б і все!

— Ти з'їхала з глузду? Я пішла і покинула вас, неодноразово йому відмовила в різних формах. Але цей тип із тих, хто звик брати те, що йому заманеться, прикриваючись батьком.

Ми замовкли. Юлька відвернулася до вікна. Я допивала каву.

— Якщо ти влаштувалася на роботу – можеш дозволити собі оренду квартири. Я прийняла тебе, Ларо, на якийсь час. Мені здавалося, що твої понти пройдуть і ти одумаєшся. Але на жаль. Ти садомазохістка. Маючи такого батька, таке бабло вирішила повністю зіпсувати собі життя.

Неприємна думка промайнула в моїй голові.

— І на що ти сподівалася, коли я «порозумнішаю»? — уточнила я.

Юлька кинула на мене погляд, сповнений презирства.

— А чому б не допомогти подрузі? Я ж тебе врятувала. Могла б і ти допомогти мені. Але натомість я отримала розбиті двері, догану на роботі та розхитані нерви.

Я недопила каву. Чудова подруга. І з чого я раптом вирішила, що вона така? Лише тому, що відгукнулася мені на допомогу? Було до болю прикро. Знала б вона ще, що зарплати моєї не вистачить ні те, що на оренду житла... Але і тут перебувати більше неможливо. Гаразд, щось вигадаю.

Ми замовкли. Напруження у повітрі майже матеріалізувалося. Я допила каву й сказала:

— Добраніч.

— Щоб мене знову не зробили винною, — крикнула мені вслід «подруга», — тобі завтра на роботу на восьму. Будильник заведи. Будити тебе не збираюсь.

Я зачинила двері до спальні й завалилася на ліжко. І що тепер? Ось що тепер робити? Куди йти? Щоб винайняти нову квартиру – треба зняти гроші з картки. Про це дізнається батько, і одразу ж знайде мене. А цей тип? Чому він постійно втручається в моє життя? Приніс додому на руках, купив одяг, і тепер постійно погрожує батьком. А ще Юлька... Навіщо він на неї так визвірився? Тепер я чудово розумію слова Каті: бос може так поранити словами, що потім ніяка зарплата не потішить.

Моє самостійне життя зовсім не склалося. Але я не здамся так просто!

Ранок був ясним, але холодним. Юля вже була в кращому настрої, але все ж таки з'їхати попросила. Ми домовилися, що я живу в неї до кінця місяця — зарплату мені ще не виплатили. Одягнула новий костюм: блакитна спідниця-олівець, біла блузка у дрібний горошок і блакитний піджак. Елегантно, нічого не скажеш. Але тут постало питання з взуттям. У мене було лише дві пари офіційних туфель, і всі чорні. Зовсім не підходять до цього костюма.