Розділ 20

Рам прекрасний оповідач, всі ці його історії про О настільки захоплюючі, що я слухаю його як маленька з відкритим ротом. Не віриться, що все це правда, але з огляду на те, що я бачила дракона на власні очі — треба думати, що хоча б половина з розказаного принцом Іфраїмом правда. Уявляю, як Джекс пищав би від щастя, якби йому випала честь слухати ці незвичайні історії, але перед ним Рам так красномовно не розпинався б, у цього хитрого спокусника є мета — звести мене з розуму поцілунками. Бідолашному доводиться невтомно язиком працювати, спочатку розповідати мені казки, потім знову ж таки цілуватися з язиком. Прям нелюдське навантаження.

— А ти випадково нічого не додаєш від себе, щоб прикрасити історію, вихваляючись, яким у тебе був дід? — Запитую, кусаючи губи, щоб не розсміятися. Адже хлопці люблять заливати.

— Це правда, Лідіє. Хвалитися не в моїх звичках. Ти така недовірлива у-у-у. Власне відображення ще не викликає сумнівів? — Нахиляючись, проводить кінчиком носа по моїй щоці. Рам закінчив історію і тепер сопе у нетерпінні, передчуваючи наш поцілунок. Боюся, сьогодні градус пристрасті почне зашкалювати, і я можу не встояти. — І мені не потрібно прикрашати події, щоб сподобатися тобі. …Ти вже майже моя, — шепоче, і я відчуваю, як він тремтить, намагаючись себе стримувати. Самовпевненості в ньому хоч греблю гати.

— Я не стану твоєю іграшкою.

— А мені й не потрібна іграшка, — накриває мої губи своїми, і я вже не можу ні заперечувати, ні чинити опір, ні мучити його питаннями. Та я й не хочу. Я хочу відповідати цим губам, цьому напористому язику, який, оволодівши моїм ротом, пробуджує в мені мій дрімаючий вулкан. І вулкан відгукується пульсацією внизу живота, а разом з ним прокидається бажання відчути його язик не лише на своїх губах.

Я зголодніла за таким припливом шаленства, я відповідаю ніби здичавіла, ніби намагаюся націлуватися на життя вперед. Мої безсовісні руки вже оголили його плечі, ще трохи і Рам взагалі залишиться без халатика. Я збираюся цілуватися з ним, поки не натру собі мозоль на губі. Історія була довгою, тому, зважаючи на все, так і буде. Але в глибині душі я розумію, що здаватися ще зарано, поки не можна поступатися ні своїм бажанням, ні бажанням Рама.

…О, боже ж мій… він цілується так, що хочеться розчинитись у цьому задоволенні, це купа дрібних оргазмів, яким немає кінця.

— Я хочу тебе, Лідіє. Прямо зараз, — бурмоче зі стогоном, легенько покусуючи мою шию. Мені приємно, що він такий збуджений і незабаром його головний скарб упреться йому в підборіддя. Я аж дихати перестала, коли випадково кілька разів зачепила рукою його скам'яніле «хочу».

— І що буде потім, принце? — видихаю. — Помстишся Трою, пограєшся зі мною, а потім посадиш мене на корабель і довго махатимеш хусточкою на прощання? Я не можу дати тобі того, що ти хочеш. Тому що ділити чоловіка з іншими жінками — нижче моєї гідності.

— Хочеш сказати, що зможеш стати моєю тільки якщо я відправлю своїх наложниць геть із замку? — Усміхаючись, хитає головою. — Лідіє, ти одна зі мною не впораєшся. Я ненаситний.

— Ти цілуєш їх так само, як і мене? Відчуваєш з ними те саме, що й зі мною? — ми дівчатка такі, у будь-який момент можемо знайти привід клепати мозок, навіть під час таких надзвичайних пестощів.

— Я не хочу відповідати на це запитання. …Пристрасть завжди однакова, — ти диви, він ще й сердиться. Але моя інтуїція мені підказує, що мене він бажає сильніше. Інакше навіщо стільки зусиль, навіщо селити мене у своїх апартаментах, навіщо огортати мене такими палаючими поглядами.

— М-м-м, ваша високосте, якщо це просто хіть, якщо тобі все одно з ким, то й чеши тоді до них, ненаситний ти наш! — намагаюся його відштовхнути, але це непосильне завдання.

— Ти собі лестиш, Лідіє. А що, власне, ти зробила такого, щоб я зупинив свій вибір саме на тобі? Щоб обмежився тільки тобою і задовольнявся лише твоїми ласками? У драконів завжди були наложниці! — Ого, вимовляє зухвало, з викликом, вкладаючи в кожне слово дику пристрасть. Здається, у Рама зараз зірве дах.

— Готова посперечатися, що не у всіх драконів є кляті наложниці! Це я собі лещу? Ха! По-перше, це не я себе сюди притягла! По-друге, ти не смієш дорікати мені за те, що я себе поважаю і хочу віддати себе тільки одному єдиному чоловікові, який теж поважатиме мене настільки, що йому навіть на думку не спаде стрибати до інших під спідницю! Напевно, мені справді треба було вийти заміж за Троя, у нього хоча б немає гарему! Відпусти мене! Я більше не хочу цілуватися з тобою!

— Не відпущу, — шипить Рам, схопивши мене ще міцніше. — Час поцілунків ще не минув. І ти хочеш мене, Лідіє. Я чую, як шумить твоя кров. Відчуваю, як ти пахнеш бажанням прийняти мене в себе. Цей вогонь вже не загасити. З кожним разом чинити опір буде все складніше. І це не моя магія, а твоя, — впивається губами мені в шию, мене миттєво накриває хвилею мурашок, та я продовжую думати про яку ще трясця магію він каже. Немає в мене ніякої магії, тільки впертий характер та моя неповторність.

Одним ривком Рам саджає мене до себе на коліна і, продовжуючи цілувати, торкається пальцями моїх гачечків та зав'язок на сукні. О, не сумніваюся, що він вміє роздягати жінок із заплющеними очима! Дурний корсет, який потрібно затягувати як мінімум пів години, він умудрився стягнути з мене за три секунди і в результаті я залишаюся без сукні в одній лише нижній сорочці на тонких бретельках.

— Яка ж ти все-таки підступна морда, Раме! Ми домовилися про історію в обмін на поцілунок. А не про те, що ти мене майже роздягнеш!

— Лідіє... Лідіє. Хіба ти не знала, що дракон завжди отримує те, що хоче? — його очі раптом змінилися, стали драконячими, замість чорних – жовтими з вертикальною витягнутою чорною зіницею. Голос теж охрип. — Я не знаю, що ти зі мною робиш. Та не бійся, силою не візьму. Але я готовий укласти нову угоду, поки мене не порвало зсередини. Ніч зі мною в обмін на зустріч з твоєю подругою.