Розділ 18

Лідія

— О, стільки гарних суконь і усі для мене. Треба ж яка щедрість. Напевно, я мушу припасти вашому пану до серця, — служниця не чує в моєму голосі сарказму, думає, що я розгубилася і не знаю, яку сукню обрати.

— Сподіваюся, ви сподобаєтеся принцу Іфраїму в будь-якій з них. Давайте я допоможу надіти вам ось цю смарагдову, вона підкреслить колір ваших очей, — Сайді охоче кидається до сукні, намагаючись догодити.

— А у вас є запасні штани та сорочка? Хочу собі такий самий сірий костюм, як на вас, — мої слова її приголомшили. Бідолашна жінка аж отетеріла, вирішивши, що я збожеволіла.

— Це одяг для слуг.

— Чудово, те, що треба. Принесіть мені одежу для слуг. А сукні заберіть, мені вбрання для наложниць не потрібні.

— Але я не можу ослухатися мого пана. Мене покарають, — мало не плачучи, бурмотить Сайді. — Чому ви не хочете сподобатися принцу?

— Скажіть йому, що це я змусила вас. Нехай покарає мене. Попереджаю, не принесете мені штани та сорочку — залишуся голою, — хоча… якщо подумати, це цілком би влаштувало нашого дракона, повернеться додому, а тут я… гола та зла.

Служниця все-таки принесла мені уніформу мишачого кольору. Волосся я заплела в косу. Від вечері відмовлятися не стала, для протистояння із драконом сил потрібно багато. Не думаю, що Рам загляне до мене сьогодні, адже на нього чекають три красуні, які страшенно за ним скучили і готові знімати втому свого пана гарячими пестощами, тож у нього, напевно, в планах бурхливі любощі.

В надії відпочити і заспокоїтися, згортаюся клубочком на ліжку, тільки-но заплющую очі, як раптом біля дверей почувся якийсь шерех. Насторожившись, прислухаюся, схоплююсь і тут же натикаюся на примружений погляд Рама. До цього, крім нашого купання голяка, я бачила його у високих чоботях, штанах, сюртуку, під яким була щільна сорочка, і ось тепер мені «пощастило» бачити принца в довгому шовковому халатику на голе тіло. Стильний такий халатик у візерунках, до речі, не кожен чоловік у цьому світі може собі дозволити подібну розкіш. Напевно, дракон швидко сполоснувся і приготувався до любовних процедур зі своїми красунями. Гарний зараза, очей не відірвати.

— Що це ти на себе напнула? — киває мені незадоволено.

— Одяг, — з викликом скидаю підборіддя. — З чого це ти вирішив, що я маю носити ошатні сукні та збуджувати тебе? Вони для твоїх наложниць, які з радістю тішитимуть твій погляд і… все інше. Я не одна з твоїх іграшок. Хочу, щоби ти це зрозумів.

— Знімай! — Твердо, владно і теж з викликом.

— Ні. Навіщо? Для любовних втіх у тебе є три гарненькі пестунки. А я тут не для цього.

— І навіщо ж ти тут, Лідіє? — Повільно підходить ближче ... і ближче, поки не підійшов впритул до ліжка.

— Я наживка для твого ворога. Навіщо ти поселив мене у своїх покоях? Що це за такі привілеї? Обов'язково стояти настільки близько? …Ти мене нервуєш.

— Це мені лестить. Отже, я тобі не байдужий. Хочу, щоб ти теж розуміла, що у своїх наложниць я питаю згоди, а от слуги підкоряються мені беззаперечно, виконуючи будь-яку мою примху. Ти впевнена, що хочеш залишатися в одязі служниці? Я поселив тебе в мої покої з поваги, як свою гостю, але ти вибрала шлях покори. Слуги не сплять у ліжках, тому злазь, якщо не збираєшся переодягатися. Злазь і опускайся на коліна. Якщо слуга мені перечить, у покарання він або стоїть всю ніч на колінах або його шмагають різками. З гостею я б так не вчинив, — провокує і голосом, і поглядом, сподівається, що поступлюсь і побіжу одягати гарну сукню.

— Я не піддаюся дресируванню. Гостей зазвичай запрошують у гості, а ти притяг мене сюди без моєї згоди! — Злізаю з ліжка і вперто опускаюся навколішки прямо перед ним.

Зітхнувши, цей гад владним жестом проводить кінчиками пальців по моїй щоці:

— Руки за спину, — командує, поблажливо посміхнувшись, швидко щось шепоче і мої руки зв'язують магічні пута. Я чула про такі штуки, тепер ось довелося випробувати на собі. — Сьогодні я бачив твою подругу, — продовжує нахабно гладити мене по обличчю. — Вона за тобою скучила. Ви могли б з нею побачитися, бо Флора живе у замку мого брата, як гостя. Але поки ти граєш у служницю — вашу зустріч доведеться відкласти. …Лідіє, ти ж розумієш, що чиниш безглуздо? Поводишся, як маленька вперта дівчинка, — проводить подушечкою великого пальця по моїй нижній губі.

Я не збоченка і не чемпіонка з гріхопадіння, але все, що зараз відбувається між нами, мене заводить. І Рам, напевно, це відчуває. Я не хочу простояти всю ніч на колінах, але й не хочу, щоб він ішов до своїх ручних фей, бо якогось біса мені не байдуже. Але й здаватися я теж не збираюсь! А ще... у мене давно не було сексу і Рам такий привабливий... і всі ці думки змішалися в моїй голові в один палаючий клубок.

— Я знаю, що Трой тебе цілував, — знову торкається подушечкою пальця моєї губи. — І тобі не сподобалося. …Одного разу… у тому світі ти зустрічалася з хлопцем, який, на твою думку, цілувався бездоганно. Я бачу це у твоїх спогадах. Тому хочу дещо виправити. Хочу показати, як насправді чоловік має цілувати дівчину, — нахиляється до мене і… трясця… цілує в губи.

О-о-о, це не просто поцілунок, побий мене грім! Це танець, це ритуал, це магія чуттєвості. Спочатку м'яко, лагідно, грайливо. Потім більш пристрасно, проникаючи своїм язиком мені в рот, пестячи ним кожен його куточок, ковзаючи, спокушаючи, пробуджуючи божевільне бажання, обіцяючи невимовну насолоду. Я наче п'ю і не можу напитися, дихаю і не можу надихатися. Так смачно та вміло мене справді ще ніхто не цілував. І коли Рам зупинився — я продовжую тягнутися за його губами, бажаючи добавки.

— Я згодна на кляту сукню, — видихаю. Голова паморочиться, низ живота пульсує. Хитрий дракон здобув свою маленьку перемогу завдяки вмінню цілуватися. — А ще… як у твоєї гості у мене є одне побажання. Не годиться, щоби принц цілував мене просто так. Міняю можливість до мене торкнутися на цікаві історії.