Розділ 8

— Мене можна назвати терплячою людиною, але за цей час можна було збігати в поселення жреців, щоб особисто віддати їм булочки та повернутися назад. Корчма сповнена лабіринтів чи там щось таки трапилося? — брови зійшлися в одну лінію, очі примружив, його світлість неабияк нервує.

— Нічого не трапилося, просто забалакалася, — знизую плечима з невинним виглядом. — Ми жінки любимо язиком теліпати, — збираюся рушити в зворотній бік, аж Трой раптом робить широкий крок і стає переді мною, перегородивши дорогу.

— А ще жінки люблять лукавити. Я по твоїх очах бачу, що ти намагаєшся від мене щось приховати. Мені варто повторювати, що дракон почав на тебе своє полювання чи вдатися до подробиць, що він з тобою зробить? — кладе руки мені на плечі і стискає так сильно, змушуючи мене скрикнути. — Мені подобається твій норов, Лідіє, але зараз не час його показувати.

— Ти казав, що я не постраждаю… Навмисне страху на мене наганяєш? — дихання в грудях сперло, хочеться закричати і прокинутися. Боже мій, скільки разів, потрапивши сюди, я відчувала це скажено-божевільне бажання — прокинутися, щоб те, що з нами сталося, виявилося лише поганим сном.

— Він тебе не вб'є, але зробить своєю наложницею... рабинею, яка виконуватиме усі його примхи. Ти цього хочеш? — ріже словами та поглядом, ось зараз мені справді лячно до чортиків, бо дуже схоже на правду.

— Не хочу. Я не хочу тобі більше подобатися, хочу, щоб ти зник з мого життя разом зі своїм драконом! Я не довіряю чоловікам, тому всі твої слова про те, що я запала тобі в серці, відлітають від мене як об стіну горохом. Відпусти! — намагаюся вирватися, але Трой продовжує мене стискати так само міцно, пильно дивиться в очі і мовчить, ніби приймаючи для себе якесь важливе рішення. А що, коли йому спадає на думку просто заколоти мене своїми мечем, щоб дракону не дісталася нова іграшка? Ця думка обдає мене моторошним холодом, таке відчуття, що ще хвилину — і я зомлію. Все це… вже занадто.

— Тоді мені залишається лише одне… — вимовляє, багатозначно розтягуючи слова, скидає брову та прибирає руки. — Взяти тебе за дружину. Зв'язок із простолюдинами рідкість у нашому роду, але я зможу пояснити моєму дядькові, правлячому князю, чому я хочу зв'язати себе священними узами з безрідною дівчиною. Ти станеш моєю після цієї повні. Коли жреці звеличать своїми молитвами Білий Дух, вони будуть готові провести церемонію, нам навіть не доведеться повертатися в Адамас!

— Уклінно дякую за надану милість, але я не хочу! Не піду я за тебе, бо це дурна затія, — намагаючись від нього відірватися, йду швидким кроком, хоч на ватяних ногах це досить складно. Емоції колотять так, що я навіть спітніла на морозі. Намагаюся підібрати слова як уколоти та відшити Троя назавжди, але в голові лише каша та паніка.

— Жодна розсудлива дівчина не відмовиться вийти заміж за можливо майбутнього князя, — судячи з тону, Трой абсолютно впевнений, що я від нього нікуди не подінусь.

— А хто тобі сказав, що я розсудлива? Я божевільна, дика, непокірна і я точно не пара можливо майбутньому князю! — навіщось намагаюсь передражнити його інтонацію, злюсь як відьма в критичні дні, на що Трой тільки посміюється.

— Тут я з тобою згоден, ти божевільна, але мені чомусь саме такі й подобаються. Опирайся скільки хочеш, але найближчими днями ти займеш своє місце на нашому шлюбному ложі. Сподіваюся, ти обізнана, як минає шлюбний обряд із високорідним паном? — щось у його глузливому тоні мене напружило. Очевидно, там є якась заковика, яка мені точно не сподобається. Застигаю на місці, після чого озираюся, нічого не питаю, просто дивлюся в ці нещадні блакитні очі, на цю усмішку, на цього високого сильного чоловіка, якому раптом припекло зробити мене своєю.

— О, то ти, мабуть, не чула, що жреці повинні особисто засвідчити шлюб кожного, в кому тече кров княжого роду. Тому, стоячи по обидва боки ложа, вони спостерігатимуть, як я накрию тебе своїм оголеним тілом і…

— Нізащо цього не буде, трясця тобі! — У середині мене вибухає вулкан обурення і весь мій гнів я направила на те, щоб штовхнути кучерявого деспота в груди. З усієї сили, нехай у мені її й небагато, але він відчув мій гнів. Тільки не це! Хай краще мене дракон навпіл перекусить!

— З часом ти смиренно мене приймеш, а можливо навіть покохаєш, я б цього дуже хотів, Лідіє, — хапає зап'ястя і заводить мої руки мені за спину. — У тебе буде все, що забажаєш. Тебе не зможуть зачепити фанатики, яких осінило ідеєю спалити на багатті ту, через яку дракони знову прийдуть. А ще… якщо раптом дракон тебе все ж таки забере, у мене буде право зібрати військо і висунутися у бік Химерних скель, я піду на них війною, бо моя дружина – це частина роду, мати моїх майбутніх дітей!

— Трой, у тебе геть помутився розум через цю вічну ненависть до драконів! Там, у корчмі, я натрапила на дуже незвичного хлопця, він здався мені дивним, його зовнішність, манери. Він сказав, що так виглядають соколи Узгари, але в ньому було ще щось... Я не хотіла спочатку тобі говорити, думала встигну довести тебе до білої гарячки, щоб ти розхотів мене і поїхав звідси світ за очі. Але коли ти вже так заговорив… йди, повертайся до корчми і розбирайся з цим соколом скільки влізе, може, це і є твій химерний дракон. А мені дай спокій! — Чим сильніше я намагаюся виплутатися з цієї ситуації, тим міцніше затягується петля у мене на шиї. Доводиться змінювати стратегію, якщо вже на кону моя свобода. Я не хочу вийти заміж ось ТАК! Мені хотілося закохатися, а не стати слухняною дружиною майбутнього князя чи наложницею дракона. Але мої мрії рідко здійснюються, майже ніколи…

— Я не повертатимуся, — вимовляє із залізною впевненістю, жорстко, лякаючи мене своїм фанатичним настроєм, бо, якщо розібратися, він теж свого роду фанатик, бо марить цими драконами і вдень, і вночі. — Рішення, яке я ухвалив – найкращий вихід. Ти станеш моєю дружиною і нехай тоді спробує сунутися.

— В ім'я Білого Духа навіщо? Нащо ти це все робиш? — мене заповнює відчаєм від відчуття, що вихід у мене лише один. — Якщо ти й залюбувався мною тоді, то лише на мить і те тепло згасло разом із вечірнім сонцем, — гірко хмикнувши, обм'якаю в його руках, переставши опиратися. — Тобі потрібна не я, Трою, а дракон. Якщо у твоєму серці лише ненависть — вважай, що ти вже мертвий.